14 березня, 16:00. Затишна атмосфера, лірична музика та очікування чогось особливого — так розпочиналася презентація поетичної збірки «У реверсі» молодої поетеси Асі Оксамитної в залі Будинку культури у Берестині. Поволі збиралася аудиторія, переважно дорослі жінки. На сцені — піаніно, чорна тканина, що спадала сходинками, і електричні свічки, які додавали загадкового настрою. Побували на події й журналісти Берестин.info.
Перед початком заходу в залі було близько 30 людей. Серед присутніх — директорка Публічної бібліотеки Тетяна Дмитренко, кураторка молодіжного простору Наталія Гришина та секретарка міської ради — Катерина Єніна.
Слова, що торкаються серця
Презентація розпочалася несподівано: голос поетеси пролунав з-за куліс.
Ася Оксамитна розповіла, що її поезія — це спосіб побачити знайоме по-новому, усвідомити непомічені раніше деталі.
«Життя — ніби кінострічка. Ми проживаємо його кадр за кадром. Але що, якби можна було перемотати назад? Озирнутися, побачити знайоме по-іншому, помітити деталі, що вислизнули в метушні днів. Саме таким є цей вечір. Спробую поглянути на себе, на світ і на час в дзеркалі поезії».
Захід також мав благодійну мету: біля входу стояла скринька для збору коштів на підтримку ЗСУ.
Виступ розпочався хвилиною мовчання на честь загиблих захисників. Далі звучали рядки поезії, які проникали в саме серце:
«Тиша цвинтарна, більше не чує сирен. Хоч на тишу давно вже встановлена квота, і вона під паролем із наших імен».
Кожен вірш глядачі слухали з завмиранням серця. Декламування супроводжувалося музикою або абсолютною тишею, що підкреслювало ліричність моменту. Коли поетеса закінчувала читати, зал вибухав оплесками.
Музика, співи та дитячий танець
Особливим доповненням вечора стали пісні у виконанні Катерини Карпенко. Спочатку вона заспівала про захисників, потім — про батьків, а фінальну композицію виконала разом із поетесою, поки на сцені танцювали діти.
Фінальний виступ Асі Оксамитної та Катерини Карпенко
Слова подяки та майбутні плани
На завершення Ася Оксамитна подякувала всім, хто допоміг організувати цей вечір, та запропонувала придбати її збірку, частина коштів від якої піде на підтримку військових. Вона також подарувала один примірник Публічній бібліотеці міста.
Ася Оксамитна та Тетяна Дмитренко
Директорка бібліотеки Тетяна Дмитренко поділилася своїми враженнями:
«Це подія для нашої творчої спільноти — така щемка і довгождана. Я дуже рада, що твоя ідея здійснилася та прозвучала як пісня. Ми пишаємося тобою».
Поетеса у відповідь подякувала наставникам, своєму чоловікові та Катерині Карпенко.
«Дякую Галині Павлівні Таран, Тетяні Іванівні Дмитренко за те, що колись мене розгледіли й сказали: "Настя, просто продовжуй писати". Завдяки цьому я зараз тут. І ще я дуже хочу подякувати своєму коханому чоловікові за те, що в мене була така прекрасна музика на цьому вечорі. І Катерині Карпенко за те, що вона стала моїм голосом сьогодні».
Враження глядачів та самої поетеси
Глядачка пані Вікторія зізналася:
«Це було настільки чудово і казково. Кожен новий вірш вражав і викликав сльози радості. Я ще ніколи не відчувала такого сильного емоційного зв’язку з текстами».
Сама Ася Оксамитна також виявилася задоволена:
«Я розраховувала, що прийде десять людей, а їх було набагато більше. Це для мене велика честь і радість. Я щаслива, що ця презентація відбулася».
Щодо майбутніх планів, поетеса зазначила, що на цей рік нову книжку не планує, але хотіла б провести ще один творчий вечір, запросивши молодих поетів міста.
Думки авторки: натхнення, книга та улюблені вірші
Що надихнуло вас на створення цієї збірки?
— Напевне, я зрозуміла, що вже прийшов час. Написано достатньо. І в збірку увійшли, звісно, не всі мої твори. Багато що я вважала недоцільним туди виставляти, тому що в ньому бракувало технічності. А ще мене надихнули мої близькі та моя кохана людина, які повірили в мене і сказали: «Давай».
Як ви відчули себе, коли вперше побачили свою книгу надрукованою?
— Якихось там неймовірно радісних емоцій у мене не було. Скоріше, я відчула полегшення, бо видати збірку — це доволі кропітка праця, яка потребує дуже багато часу, редагування. І я нарешті змогла сказати: «Фух, в мене вийшло». І вже потім почала замислюватися над тим, яким буде саме мій творчий вечір, презентація книги. Це було дуже важливо для мене — зробити все на максимумі з того, що можу. Щоб це було естетично, щоб глядач занурився у мій світ, відчув мої слова, щоб у цей момент він не думав про щось зайве. Мені хотілося, щоб це був саме творчий вечір. Тому я дуже вдячна Будинку культури за допомогу в організації, за можливість занурити зал у цілковиту темряву, щоб у ній показати світло поезії.
Який вірш зі збірки вам особливо подобається?
— Є вірші, які я вважаю сильнішими, є вірші, які мені здаються слабшими. Тут складно виокремити лише один. Але мені подобаються «Мурашині будинки», «У реверсі», «Це лише здається», «Я свічка». Я і читала на заході ті вірші, які найбільше мені до вподоби.
«У реверсі», примірник з індивідуальним підписом в руках журналістки
Цей вечір став не лише поетичною подією, а й нагадуванням про силу слова, що здатне лікувати, надихати та підтримувати.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та YouTube!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та район!
