Легша наш одяг з теплом день за днем,
Квіти так пахнуть довкола медево.
В спробах втекти від життєвих проблем
Холод нас знову застане раптово.
Треба обачніше йти в дні нові,
В ранки зі снів виринати спокійно,
Рано босоніж ще йти по траві.
Холод з теплом - зараз все гармонійно.
Це вірш тендітної, рудоволосої поетеси Асі Оксамитної - такий псевдонім 5 років тому взяла наша землячка, мама двох дітей Анастасія Іванова, коли почала публікуватися в різних видавництвах. Та на цьому її таланти не закінчуються. Закохавшись в українську культуру, почала плести етнічні намиста. Пише авторські пісні. Працює в Красноградському центрі позашкільної освіти.
У розмові з журналісткою Красноград.info Анастасія Іванова розповіла про свої вірші, про виготовлення магічних українських прикрас, про пісні та роботу з дітьми.
Ася Оксамитна
Народилась Анастасія в Краснограді 13 березня 1994 року. Мрійлива, творча дівчинка. Почала писати вірші вже зі шкільного віку. Енергійна красуня, яка брала участь в різних шкільних заходах. Особливо любила працювати над науковими роботами для участі в МАНУ. Після школи вступила до Полтавського Національного університету ім. В.Г. Короленка на факультет філології і журналістики, відділення "Українська мова та література". Нині, працює керівником гуртка народної творчості та "Літературна творчість". І так вже склалася доля, що в цьому році Анастасія підготувала дитину до МАНУ на секцію "Літературна творчість", яка виборола ІІ місце в області.
"Ася Оксамитна - цей псевдонім повністю мене описує. Я завжди була тихою і ніжною дитиною. Тільки з 9 класу почала активно брати участь у шкільному житті. Працювала над науковими роботами для участі в МАНУ, а тепер сама готую дітей до участі в цьому конкурсі.
Та головна моя віддушина - мої вірші, мої пісні, моя творчість. Насправді гарні вірші - болючі вірші. Моє кредо, як поета: не думки породжують слова, а слова породжують думки. В 2019 році усвідомлено обрала українську мову, якою почала писати та декламувати. Наша мова така прекрасна, милозвучна, має багато красивих слів. Так почала в чернетку записувати собі якісь фрази, або риму цікаву, чи слово, яке мені сподобалось. Тоді, покладаючись на свої відчуття, починаю творити. Мені не цікаво писати просто про котиків, погоду, природу, або ще на якусь тему - бо таке мене, як поета, просто знищує. Мої вірші опубліковані в видавництвах Харкова та Краснограда. А в лютому цього року відбувся мій благодійний творчий поетичний вечір.
Також пишу авторські пісні. Текст першої пісні - одна з моїх чудових робіт, як на мене. А потім її ще й заспівали. Я про таке могла тільки мріяти. Дві пісні мої є на музичному сервісі Spotify", - говорить Анастасія Іванова.
Ася Оксамитна тримає в руках видання, в яких опубліковані її вірші.Фото: Анжеліка Манучарян.
Майстриня прикрас з українським характером
Українські національні прикраси - це не тільки красивий аксесуар, але й можливість продемонструвати свою індивідуальність глибоко зануривши в культурну спадщину регіонів, де їх носили. Процес їх виготовлення дозволяє зануритись в багату спадщину та традиції українського народу. По прикрасах можна було визначити соціальне становище дівчини чи жінки та навіть дізнатись про стан її здоров'я.
В цілому, різновидів українських прикрас 10, а саме:
- Г'ердан стрічковий - ця українська прикраса була найбільш поширеною в Галичині, Буковині та Закарпатті. Вона має вигляд довгої бісерної стрічки з різноманітними забарвленнями й орнаментами.
- Силянка - в деяких різновидах дуже схожа на ґердан, проте вона довша й подібна до кольє. Назва цієї прикраси походить від слова «силянь» – техніки нанизування бісеринок на нитку. Українці вірили, що силянка є оберегом і приносить щастя.
- Коралі - назва цієї прикраси трапляється у творах української літератури, відомих нам зі школи. Переважно коралі створювали з намистин червоного, рожевого та сірого відтінків. Вони були різного розміру й нанизувалися в декілька рядів. За віруваннями наших пращурів, яскраво червоні намистини коралів на жінці означали, що вона здорова, а тьмяні - попереджали про хворобу.
- Зґарда - масивні та металеві зґарди складаються з двох-трьох ниток, на які нанизують хрестики. Ззаду на шиї вони з’єднуються двома дисками — чепрагами, котрі за розміром більші від самих хрестів на намисті. На чепрагах малюють символи, пов’язані з сонцем: колесо зі спицями, квітка з розпущеними пелюстками або круги. Також зґарду дарували дівчатам на день янгола, коли їм виповнювалося шість років, а з кожним роком до намиста додавали нові хрестики.
- Лузкавки - прикраси з дутого скла. У ХІХ столітті лускавки були надзвичайно популярними, їх часто одягали на родинних фотографіях. Жінки з українських сіл могли придбати такі прикраси на ярмарках або ж у міських крамницях.
- Писані пацьорки - виготовлялися з дорогого венеційського скла, а намистини в них оздоблювалися вручну: кольоровою емаллю чи золотом. Залежно від кольору кожні пацьорки мали власну назву: наприклад, червоні називалися «вишеньки», а золотаві - «блескавки».
- Кризи - широкі, круглі коміри з бісеру. Найбільш поширеними візерунками лемківських криз є ромби різноманітних варіацій, квадрати, трикутники, прямі та ламані лінії, зиґзаґи, хрестики й крапки.
- Баламути - народна назва перламутру, з якого виготовляли намисто. Між намистинами вставляли обереги у вигляді хрестиків або іконок. Намисто з перламутру було ознакою дівочої честі. В Україні дозволити собі таку прикрасу могла далеко не кожна родина, тому часто баламути позичали на весілля.
- Сережки - українські сережки, а також ковтки й кульчики. Такі сережки носили навіть козаки. Сережка в лівому вусі означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду. Найбільш традиційними для українського жіноцтва були сережки, що мали елементи рослинного орнаменту, зображення птаха або форму місяця. Українки вірили, що дзвін сережок відганяє від них злих духів, а також знімає головний біль. Існувало повір’я, за яким втрата сережки символізує біду.
- Дукач - це велика монета, схожа на медаль. Він кріпиться на металевий бант. Іноді дукачі одягали поверх іншого намиста. Дівчата, у яких були дукачі, дуже пишалися цим. Такими монетами нагороджували козаків за хорошу службу. Ті, повернувшися додому, дарували дукачі дружинам або донькам. Таким чином прикраса ставала сімейною реліквією.
Анастасія закохавшись в українські прикраси, виділила для себе два види і почала свою магічну роботу. Ознайомилась з плетінням коралів та силянки. Її роботи сучасні, але в традиціях етнічної культури України. Також, виготовляє неймовірної краси брошки.
"Виготовляю прикраси в українських традиційних етномотивах для повсякденних образів. Мені подобається працювати з намистинками та бісером. Коли починаю творити чергову красу, як оберіг, вплітаю любов і сильний дух української жінки-берегині.
Це чудово, коли ти можеш надягнути силянку просто під спідницю плісе. Не шароварщина, і не маки з волошками, які просто кожен вже тикає на себе паплюжачи наш український стиль. Ми ж всі намагаємось йти в ногу з Європою, то будь ласка, будьте стильними. Вважаю, що кожна жінка має носити елегантні прикраси в українських традиціях. В Європі цінують наші прикраси, то чому ми цього не робимо.
Дякуючи моїм знайомим і підписникам в інстаграмі, мої роботи є не тільки в Україні, а і в Грузії, Німеччині та в Австралії. Одного разу, виготовила партію в українському стилі - синиці, брошки, стрічки, сердечка синьо-жовті. Вони призначалися для людей, які мітингували в Грузії на підтримку України", - розповіла пані Анастасія.
Силянки, коралі та брошки - роботи Анастасії Іванової.Фото: Анжеліка Манучарян.
Сучасні письменники України - надихають
Звичайно, для поетів дуже важливо, щоб муза постійно надихала на творчість. Вірші не можна просто так писати. Їх не можна замовляти. Строки мають литися від душі наче бурхлива ріка - бо це почуття, це думки, це емоції.
Анастасія любить сучасних письменників та поетів. Їздить на їх виступи. Знайомиться з новою культурою висловлювання думок на папері.
"Обожнюю сучасних письменників - вони надихають. Намагаюсь не пропустити їх творчі вечори. Беззаперечно моїм кумиром є Сергій Жадан - особистість неординарна. Прозаїк, автор есе, перекладач і організатор літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих вистав і навіть акцій громадянської непокори. Якщо хочеш зрозуміти чим живе сучасна українська література - читай Жадана. Ще поважаю письменника військового Павла Вишебабу. Його книги стали бестселером сучасної української поезії, літературним літописом.
Український письменник Сергій Жадан та Анастасія Іванова.Фото: Анжеліка Манучарян.
А нещодавно їздила в Полтаву на виступ Леся Подерв'янського - ну це взагалі легенда українського витонченого гумору. Він не просто письменник та драматург, він український художник, представник нової хвилі в українській літературі. Передовсім відомий, як автор сатиричних п'єс", - із задоволенням ділиться з нами своїми вподобаннями Анастасія Іванова.
Прочитати вірші Асі Оксамитної та помилуватися її роботами з бісеру можна на сторінці в інстаграм asya.oksamitna.7634106
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
