Сьогодні — 31 жовтня, у світі відзначають Гелловін. В українців із давніх часів був свій аналог — Велесова ніч, коли вшановували предків і вірили, що душі померлих повертаються додому. Та нині люди рідко згадують про це — більше говорять про гарбузи, костюми й страшні історії.
Напередодні журналісти Берестин.info вирішили пошукати щось містичне у нашому місті та районі — легенди, перекази, історії, щоб дослідити місцевий фольклор. Але з перших хвилин пошуку стало зрозуміло: в часи, коли триває війна, говорити про «страшне» — це зовсім не те саме, що десь у мирному світі.
Містика тепер не в словах чи в подіях, які ми, на перший погляд, не можемо пояснити, а в тому, як люди щодня виживають, продовжують жити, тримаються — і навіть святкують. І все ж дещо нам дізнатися вдалося.
«Краще б ви зробили статтю про щось інше…»
Пропозиція редакції розповісти «містичні» історії про Берестин та район викликала досить гостру реакцію. Багато хто обурювався через те, які декорації обрали супермаркети до свята. На противагу обуренню — багато мешканців, діти з батьками в тому числі, робили фото на тлі тих декорацій.
Дехто висловлювався з осудом самого свята:
«Які свята? Наші воїни гинуть, а ми празнуєм! Це позорище! Ви краще б подбали про стару будівлю лікарні — ось вам справжня "містика", її стан».
Були й такі, хто сприйняв пропозицію розповісти історії іронічно:
«Містичні історії Берестинщини? Вони закінчились разом із річкою Берестовою. А справжня містика — у тому, що вона ще тече».
Тіні Бєльовської фортеці
Попри все, у Берестині є місце, оповите спогадами — Бєльовська фортеця.
Комендантська година давно зробила ніч чимось далеким. Колись люди боялися темряви через щось, що може в ній ховатися, тепер — через сирени та те, що вони віщують. Але страх завжди лишається страхом, тільки його форма змінюється.
Фортецю звели у 1731 році як частину Української оборонної лінії. Це була Десята фортеця, споруда, на кутах якої стояли бастіони, поруч — редут, у середині — казарми, цейхгауз, пороховий льох, скарбниця, криниця. Кажуть, пізніше звідти провели підземні ходи, які тягнуться майже під всім містом.
Зараз залишилися лише земляні вали й травою затягнуті схили. Але навіть ці пагорби, здається, пам’ятають усе — кроки, накази, битви. І земля там здається живою.
Місцеві кажуть — там відчувається «сила, міць і потужна енергія».
«Коли йдеш до фортеці, стає спокійніше. Наче земля сама тримає тебе. Там дуже сильне місце», — діляться мешканці.
Коли згадуєш, що зараз знову є люди, які стоять на варті нашої землі, Бєльовська фортеця вже не здається руїною. Вона не про смерть історії, а про її тривалість.
Дім, де чутно плач
Але одна історія все ж з’явилась — про старий будинок на «Низовці», недалеко від вокзалу.
Розповідають, що колись там жила невелика сім’я. Чоловік трагічно загинув, а його дружина не змогла пережити цю втрату. Вона віддала доньку бабусі, пішла на річку та не повернулася. Відтоді в тій хаті, де давно ніхто не живе, вікна самі відчиняються й зачиняються, а посеред двору сидить стара лялька. Люди кажуть — ночами там чути жіночий плач.
Містика чи просто легенда? Для когось — вигадка, для когось — відгомін справжньої трагедії.
Фото: Канва
Містика — не завжди про страх
Люди звикли, що «містика» — це те, що викликає сироти на шкірі, але є й інша сторона — те, що дає силу тоді, коли сили, здається, вже немає.
І річку Берестову багато мешканців міста називають своїм місцем «сили».
«Вода забирає все погане. Коли на душі важко, йду до річки, сиджу на березі, слухаю природу — і наче знову жити хочеться», — сказала одна з берестинок.
Тож вся містика Берестина — не у «страшних історіях», а у здатності залишатися живими, навіть коли навколо темрява. У здатності жити, бо саме заради цього наші Захисники боронять наші міста. І в тому, що попри все ми досі відчуваємо — силу, надію і віру. Навіть найтемніша ніч закінчується світанком.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та район!
