У Берестині на лавках з’явилися таблички — маленькі історії нагадування про зниклих, полонених чи тих, хто віддав життя за Україну. Ініціаторкою проєкту стала Тетяна Грига — матір полоненого сина Нікіти, яка власноруч виготовила перші 10 табличок і запропонувала місту продовжити ініціативу. Загалом 50 табличок розмістили на лавках у сквері Дениса Шевченка в День Захисників і Захисниць України.
Берестин.info дізналися у Тетяни про те, як народилася ця ідея, хто долучився до її реалізації і який символізм несуть таблички для мешканців. Всі подробиці — в інтерв’ю.
Його чекають, його шукають, і за нього борються
— Як у вас з’явилася ідея табличок на лавах?
— Усе почалося ще у 2022 році, коли мій син потрапив у полон. Він з 53 ОМБр, і вони взяли на себе перші удари війни на Волноваському напрямку. Я почала власні пошуки, познайомилася і почала спілкуватися з такими ж мамами та рідними з усієї України, які шукали своїх хлопців. Стала брати участь у різних акціях і все більше розуміла: у нашому місті бракує цього духу єднання!
Адже навіть у найменшому селі можна й потрібно кричати за наших Захисників! Потрібно діяти, щоб підтримати самих себе, відчувати, що ми не одні у своєму горі. Ми маємо об’єднуватися, щоб кожен солдат, кожен наш воїн знав і відчував: його чекають, його шукають, і за нього борються не лише рідні, а й люди з того ж села, вулиці чи міста, звідки він пішов захищати нашу землю.
Першою акцією був футбольний матч, але цього виявилося замало. Я натрапила в Інтернеті на ідею акції з табличками, зв’язалася з дівчатами, пояснила свою ситуацію. Вони підтримали мене, підказали, як і де можна виготовити таблички. Я їм дуже вдячна й сподіваюся, що ми будемо й надалі спілкуватися.
— Яку роль відіграла міська рада і як вона відреагувала, коли ви прийшли з пропозицією розмістити таблички у місті?
— На той час я вже замовила десять табличок, які мені надіслали «Новою поштою». З ними я звернулася до міського голови Світлани Миколаївни та її заступниці Наталії Іванівни. Я прийшла на зустріч із метою та впевненістю, що ми повинні це зробити. Коли я пояснила всю ідею та показала таблички Світлані Миколаївні, їй дуже сподобалася ця ініціатива, і місто замовило ще 40 штук.
Світлана Миколаївна запропонувала приурочити захід до 1 жовтня — Дня захисників і захисниць України, і всі організаційні моменти міська влада взяла на себе. Відкритим залишалося питання банера, але і тут мені пішли назустріч: місто власним коштом його виготовило та встановило. За це — величезне спасибі!
Фото: Фейсбук Тетяна Грига
— Чи відчуваєте ви, що ця ініціатива об’єднала людей у місті та допомагає іншим родинам, які переживають схоже? Що для вас особисто символізує така табличка?
— Вдячність усім, хто підтримує родини зниклих безвісти, полонених та загиблих! Дуже хотілося зробити цю справу саме так — разом із родинами, з дітьми, щоб вони знали: ми пам’ятаємо про них і про їхній біль. Про наш спільний біль. Ми не одні!
Дуже хочеться, щоб і у Берестині такі родини об’єднувалися, ділилися наболілим, своїми питаннями й потребами. Щоб разом організовували заходи. Я впевнена: місцева влада нас підтримає, а жителі міста теж долучаться.
Я бачу сенс табличок в об’єднанні. І 1 жовтня я вперше це відчула. Коли дівчата співали пісні, коли хтось тихенько стояв і плакав, коли студенти разом із викладачами та дорослими вішали ці таблички — в повітрі відчувався дух єдності. Так, можливо, ненадовго, але він був.
Це — для молодого покоління
— Як, на вашу думку, такі таблички впливають на тих, хто сідає на лавку або проходить повз і читає напис?
— А як це впливає на тих, хто сяде на лавочку? Це — щоб люди пам’ятали, заради кого вони мають змогу просто сісти й відпочити. Якою ціною це право виборене. Щоб наші воїни не були забуті, бо вони назавжди в наших серцях.
Це — для молодого покоління. Бо багато хто забуває, яка ціна щодня платиться за наше життя. Можливо, хоча б так ми зможемо донести, що війна — це біль усієї країни, а не лише окремих родин. І якщо мама сяде з дитиною на лавку й розповість йому про табличку — в пам’ять про кого вона встановлена, — хіба це погано?
Відгук мешканкиФото: Фейсбук
— Які плани щодо продовження проєкту: більше табличок, нові формати, інші локації?
— Мені хочеться, щоб це було лише початком. Щоб подібні таблички були не тільки в одному місці, а у багатьох куточках нашого міста. Бо це — наша з вами історія.
У нас є плани й далі організовувати заходи. Є думки, є бажання, є підтримка — і це головне. У нас чудові люди!
— Що порадите людям, які хочуть зробити щось подібне у своєму місті чи селищі?
— Друзі, порада для тих, хто теж хоче це зробити: робіть! На мою думку, це мають взяти на озброєння голови сільських рад, керівники громад і всі небайдужі. Бо спільна справа об’єднує людей, а тут ще й пам’ять про наших хлопців.
Я бажаю всім нам дочекатися й обійняти своїх рідних! Наша віра додає їм сил. Усі безвісти зниклі мають бути знайдені, адже це найстрашніший статус — між небом і землею. Усі військовополонені мають повернутися додому.
Бажаю всім миру і добра.
Тримаємось! 🙏❤️
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та район!
