Журналістка команди Красноград.info Дар’я Волобуєва провела чергування з бригадою «швидкої» і дізналась, як працюють лікарі, водії та чому медики обирають таку складну та виснажливу роботу.
Красноградське відділення швидкої — молоде
Ранок бригади екстреної медичної допомоги починається не з кави, а із заповнення документів, перевірки, чи все необхідне є в машині, й очікування виклику. Медики ніколи не знають, із чим доведеться мати справу цього разу, кому знадобиться їхня допомога та чи буде чергова зміна безпечною, бо кожен пацієнт приносить свої емоції та враження.
Поки лікарка, фельдшер, санітар і водії бригад очікують на виклик, знайомлюся з керівництвом Красноградського відділення центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
З 2013 року у Краснограді з’явився центр екстреної медичної допомоги, який перейшов від центральної районної лікарні, та став відділенням Обласного центру.
Керівництво Красноградського відділення центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
— У Красноградському відділенні центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф на обліку перебуває дев’ять бригад: Красноградський район – три, Зачепилівський, Сахновщанський та Кегичівський по дві бригади. Нам бракує кадрів, тому завжди раді, коли у нас є поповнення, бо навантаження дуже велике, — розповідає завідувачка відділення Віра Олександрівна.
– Дуже важливо зрозуміти, до кого їдуть медики, яку бригаду краще туди спрямувати. Далі з’ясовуємо точну адресу, бо головний центр знаходиться у місті Харків, і всі телефонні виклики поступають до центру, і вже вони самі направляють бригаду на виклик. Ми можемо «підказати», яка бригада знаходиться ближче, яка швидше буде на місці — Анастасія Гніда, фельдшерка пункту поповнення.
Старший фельдшер Ольга Завалішина наголошує, що їх відділення не має права відмовляти у викликах. А умовно «не екстрені» в робочий час зобов’язані передавати в поліклініки за місцем проживання людини. І зрозуміло, чому звертаються до «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Харківській області»: в медиків швидкої є лікарські засоби для термінового надання допомоги.
Так само зрозуміло, чому направлення до поліклініки може бути катастрофою для самотніх і людей похилого віку. Адже найчастіше непрофільними (такими, що умовно не потребують швидкої допомоги) є виклики від осіб із хронічними недугами. Тому бригади обслуговують всіх без винятку.
Після чергового телефонного дзвінка, на планшет бригади приходить вся необхідна інформація (ПІБ, адреса, вік, стать та привід виклику), з якою бригада виїжджає на виклик. Час прибуття бригади до хворого в місті йде на хвилини. Бригада в процесі надання допомоги заповнює всю необхідну медичну документацію, яка потім зберігається в електронному вигляді та архіві.
Швидка в Краснограді
Швидка — це адреналін і постійний рух
Тетяна Гнатенко працює в Центрі екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. Каже, прийшла сюди одразу після навчання. Чоловік, відпускаючи молоду дружину на перше чергування, сказав: «Попрацюєш кілька місяців, а потім на нормальну роботу влаштуєшся». Але тією «нормальною» роботою стала швидка.
— Коли адаптуєшся до графіка роботи, уже й не уявляєш, що можна працювати інакше. Ми чергуємо 12 годин вдень, наступної доби — 12 годин вночі, а потім дві доби відпочиваємо. Вдома перший день я відсипаюся і займаюся хатніми справами, а вже на другий день рахую години до чергування. Таке в нас життя: адреналін, постійний рух. Але я дуже люблю свою роботу, — доповнює медична сестра Євгенія Чечкова.
За словами медичної сестри, мабуть, тому ніколи й не шукала іншої. Із фельдшером та водієм — мов одна сім’я, кожну зміну пліч-о-пліч. Буває 10-12 викликів за зміну. Відпочинок впродовж робочого дня трапляється рідко.
Красноградська швидка завжди радо чекає на лікарів, хоча після медколеджу та медуніверситету приходить дуже активна і грамотна молодь. Вони хочуть вчитися, працювати, проте таке навантаження не кожен витримає, зрештою, гасять запал і бувають випадки, що сил вистачає на 2-3 місяці.
Роззувся — буде виклик
У кожної бригади є свої прикмети. «Як тільки хтось вирішить роззутися і закинути ноги, а найчастіше це роблю я, одразу дзвонить телефон, і нас викликають», — жартує водій Іван Ротар, якого в колективі звуть «Дядя Ваня».
Під час цієї розмови приходить виклик бригаді 2003, в якій працює фельдшер Михайло Черкашин. Встигаю почути про інші прикмети та правила:
-
Не бажати гарної зміни та доброї ночі
-
Їдучі на виклик по ДТП, сідати в карету швидкої одразу в рукавицях.
Справляє враження й те, що найбільша кількість викликів за 12-годинне чергування на дві бригади становило 43. «Це той випадок, коли ми привіталися за 5 хвилин до початку зміни, а побачилися вже лише по її завершенню», — згадує фельдшер Михайло.
Сахновщанська бригада Красноградського відділення центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
На наших дорогах кардіограф відмовляється працювати
Роман Лебідь на швидкій працює багато років і за весь період жодного разу не мав думки все кинути:
— Фактично, у нас є все: кардіограф, дефібрилятор, аспіратор, балони з киснем, інфузомат, шини, необхідні ліки та розчини. Вся апаратура в гарному стані, ми на ній працюємо кожної зміни, — розповідає лікар — Єдине, на що не розраховане обладнання — наші дороги.
У Красноградській громаді, за словами лікаря, м’яко кажучи, не сильно «гарні» дороги, є також вщент розбиті шляхи, на яких монітор для пацієнта відмовляється працювати. Але лікарі знають кілька хитрих прийомів, які допомагають в таких умовах «домовитися» з технікою.
Михайло Черкашин із посмішкою зізнається: за роки роботи не може відрізнити легке чергування від складного. Це робота, яку треба виконувати. Найважче — їхати на виклики до дітей. Тут треба не лише надати медичну допомогу хворій дитині, а й правильно пояснити ситуацію батькам, знайти для них слова підтримки.
Карета швидкої допомоги
Лікарка швидкої, Вікторія Бойко розповідає:
— Мій найважчий виклик?.. Мабуть, до онкохворої дитини, яка помирала. Попри важкий стан хворої, ми робили все можливе і неможливе для порятунку життя. Неможливо сказати батькам, що це кінець… Я той виклик, мабуть, ніколи не забуду.
Ще з важких викликів — дзвінок, де фіксується ваша власна адреса або адреса рідних.
Трапляється й умовно кумедне. Іноді пацієнта треба терміново госпіталізувати, а він у кареті швидкої заявляє: «Я в ту лікарню не поїду, у мене там родич помер. Давайте краще в іншу…». Однак так це не працює, бо швидка — не таксі. Зокрема, коли викликають на ДТП, немає часу на вагання, роздуми. За словами фельдшера, саме на таких викликах відчуваєш себе реально потрібним.
Можливість зупинитися і поговорити у бригад трапляється не часто, тому мені пощастило. Але, можливо, після того, як я пішла, все було не так рівно. Та попри всі проблеми, працівники швидкої якісно відпрацюють зміну, а завтра вийдуть на наступну. Запускатимуть серця, накладатимуть шини, мірятимуть тиск і просто вислуховуватимуть тих, хто покличе на допомогу.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
