Володимир Іванович Соболь – непримітний, тихий, скромний чоловік, за плечима якого вже майже 30 років водійського стажу. Він несе відповідальність за кожного пасажира, кожну річ, що перебуває у салоні його автобуса під час рейсу. Як це бути головною дійовою особою в усьому процесі автоперевезень на певному маршруті.
Я вирішила, провести один день не в «жіночому образі». Побачити та відчути на собі, як воно бути водієм маршрутного автобуса. Які проблеми виникають майже кожного дня, з чим доводиться стикатись під час роботи та які «плюси» є у водіїв маршрутних автобусів. А саме головне, як воно, знаходити спільну мову з кожним пасажиром, відчувати відповідальність за кожного та просто керувати автобусом.
«Моя мета – зробити все можливе, щоб кожен пасажир був у безпеці, не хвилювався під час рейсу та просто відпочив і отримав задоволення!» - такими словами закінчував наш спільний день Володимир Іванович, але почнім все спочатку.
Зустріч сонця на роботі – звичайне явище для водія маршрутки
Красноградська земля славиться своїми краєвидами, річками, лісами, прекрасними полями. Але це все ми іноді не бачимо, бо завжди поспішаємо у справах, важливих завданнях, або просто знаходимося у турботах.
Найбільше красу ми можемо побачити під час різноманітних подорожей, екскурсій та поїздок у різні міста. Та людина, яка може виділити частинку свого часу для того, щоб звернути увагу на красу наших місць – найщасливіша на землі. А щоб все встигнути розгледіти слід вставати трішки раніше сонця, щоб було якомога більше часу на прекрасне.
Чесно кажучи, я дуже не люблю прокидатися о 5 ранку. Але сьогодні мені треба було прокинутися, випити горнятко ранкової кави та зібратися у цікаву подорож. Для цього, навіть прийшлося просити знайомого, щоб доставив мене на 6 годину ранку у визначене місце, для зустрічі з новим героєм.
Кожного дня Володимир Іванович о 6.30 вже знаходиться біля свого надійного помічника, друга, товариша – мікроавтобуса «Газель». До початку робочого дня є ще година, щоб перевірити стан авто, навести лад та просто помилуватися ранковим сходом сонця. Маршрут «Зачепилівка - Красноград» для нашого водія рідний, майже як дитини, бо знає будь-який його каприз, кожен «вибрик». Головна задача – зробити все, щоб люди не помітили ями на дорогах, щоб дісталися кожен до своєї точки призначення без проблем та вчасно.
Маршрутне таксі
- Вам не нудно кожного дня однією і тією ж дорогою декілька разів здійснювати маршрут? – питаю.
- Ви знаєте, кожна подорож – це як нова історія у казках, ти не знаєш, що може з тобою статися, які головні персонажі з’являться на твоєму шляху, які несподіванки може принести сама дорога.
Так, маршрут свій я можу проїхати з зав’язаними очима (а тепер уявіть ситуацію, водій під час руху закриває очі і продовжує рух – уявили? Ні? А Я ЦЕ БАЧИЛА НА ВЛАСНІ ОЧІ!), я знаю кожен поворот, кожен підйом та спуск. Але саме цікаве – це пасажири. Є ті, які майже кожного дня здійснюють поїздку, вони вже, як моя рідня, але і бувають нові обличчя, нові люди з якими іноді цікавіше, ніж з постійними. Тому різноманіття у мене дуже вистачає, – каже Володимир Іванович.
Чи бувають цікаві історії?
- Кожен день не схожий на попередній. Кожен день – нова історія. Бувають спокійні дні, коли просто везеш пасажирів до їх місця призначення, а бувають дні – які наповнені різними пригодами. То пасажир заходить на зупинці і щиро відверто каже – в мене немає грошей заплатити за проїзд, але мені дуже треба в місто.
- І що, везете безплатно, чи не пускаєте до салону? – питання, яке турбує мене.
- Ви знаєте, людей видно по очах. Чи вона каже правду, чи хоче трішки обманути – головне подивитися в очі і вони все розкажуть про людину. Були випадки, що пускав до салону і людина безплатно їхала, а бувають випадки – що прошу вийти з автобуса, або не заходити. Головне, не кричати, а ввічливо попросити.
- Не кажіть, що виходили? – запитую я.
- Так, виходять і вже коли наступного разу мене зустрічають, то або відразу платять за проїзд або взагалі не сідають до автобуса.
Водій
Виходить, що кожен водій – він ще й психолог. Бо щоб зрозуміти людину, треба побачити її з середини. Дуже цікава робота водія маршрутного автобуса.
Робота корисна – коли приносить радість
Поки ми вели розмову, Володимир Іванович дуже швидко та без жодних пригод привіз нас на автостанцію «Красноград».
- Ось бачите, ми вже і приїхали! – повідомив всім чоловік.
Чесно кажучи, маршрут «Зачепилівка - Красноград» мені знайомий. Ми неодноразово їздили на різні заходи у Зачепилівку, але сьогодні, як ніколи все відбулося дуже легко, без різних ситуацій і головне швидко.
- Зворотний рейс на Зачепилівку приблизно через 2 години, тому у нас є час перепочити та приготуватися до наступної подорожі, - весело пояснив Володимир Іванович.
Маршрутка плавно під'їхала до платформи й вже через деякий час вона стала порожньою навіть якоюсь «пустою». Мені трішки здалося, що вона вже більше не наповниться людськими посмішками, дитячим сміхом, просто життям. Володимир Іванович швиденько оглянув салон, на предмет забутих речей, замів підлогу і ми направилися до автостанції.
Водій перед рейсом на автостанції
- Робота з «бумажками» не саме улюблена моя справа, але це треба робити, щоб не було зайвих питань та не вирішених завдань, - говорить він.
Черговому по станції Володимир Іванович віддав маршрутний лист та відразу отримав відомість для наступного рейсу. Щоб чітко знати скільки пасажирів буде у салоні, хто рухається до певної станції, хто може сісти на наступній.
До наступного рейсу було ще година часу, тому Володимир Іванович пішов перекусити та перевірити авто, а я вирішила дізнатися у працівників автостанції та пасажирів біля автобуса свої враження від спілкування з водієм.
Володимир Іванович наш надійний помічник та друг
Біля автобуса вже зібралися люди і чекали часу, коли оголосять посадку. Всі були у піднесеному настрою, бо бачили, що біля авто ходив наш водій, наче дитина, яка чекала на подарунок, так і всі чекали на посадку до салону.
- З Володимиром Івановичем я зустрічаюся майже кожного дня. Він надійний водій, завжди цікавиться справами, може дати різні поради. Маршрут з ним дуже цікавий та спокійний, - розповіла Надія, мешканка Кам’янки.
Надія, пасажирка рейсу "Красноград Зачепилівка"
-Дуже веселий, адекватний, нормальний водій. Завжди допоможе, розповість куди краще сходити по гриби або на риболовлю. Дасть корисні поради з приводу поломки автомобіля або сільгосптехніки, - поділився Сергій, мешканець Зачепилівки.
Враження від Володимира Івановича у пасажирів завжди приємні й в цьому я неодноразово впевнилась. Але кожна людина працює в колективі, тому і враження про не можуть бути різні.
Водій автостанції
- Володимира я знаю дуже багато років. Він гарний водій, тихий, спокійний. Таких дуже мало буває, тому що робота в нас на жаль стресова. На дорогах завжди трапляються різні ситуації. Буває, що виходить з ладу автомобіль, бувають трішки неадекватні пасажири. Але я не пам’ятаю таких випадків, щоб Володимира я бачив у збудженому стані. Він завжди врівноважений, може знайти вихід з будь-якої ситуації, – розповів його колега Олександр.
Щоб остаточно впевнитися, що Володимир Іванович дійсно гарна людина, я вирішила поспілкуватися з адміністрацією станції
- Володимир Іванович вже багато років працює з нами. За цей час він показав себе як майстер своєї справи, як надійна людина. Бували випадки, що треба було здійснити екстрений виїзд у село нашої громади, то ніколи ми не чули від нього відмови. Завжди допомагає у будь-якій ситуації, навіть якщо це не належить до професійних навичок. Нам завжди дуже приємно працювати з ним, – каже касир автостанції.
Коли оголосили посадку на рейс «Красноград - Зачепилівка», я вважала, що буде якась давка, штовханина. Як тільки Володимир Іванович відчинив двері, то всі спокійно, без криків, зайшли до салону. Було зрозуміло, від стану водія – залежить стан пасажирів. Якщо все тихо, спокійно пояснити, то і люди будуть спокійно, без зайвих істерик, себе вести під час руху автобуса. Цей фактор допомагає водію бути зібраним на дорозі, впевненим у своїх діях і знати, що все буде добре!
Наприкінці нашого дня Володимир Іванович зробив мені невеличкий подарунок, це було ківі! Дуже не звично, що одна людина робить подарунок іншій малознайомій людині, хоча саме таких простих, відвертих вчинків нам зараз не вистачає у такий складний час.
Двері автобуса зачинилися і він почав повільно рухатися територією станції. У вікнах сиділи спокійні, впевнені пасажири, які знали, що їх маршрут пройде тихо і без пригод.
Володимир Іванович на останок махнув рукою і впевнено вирушив у свою чергову подорож.
Я впевнена, автобус вчасно прибуде до місця призначення, люди зустрінуться з близькими, будуть вирішувати свої справи, а Володимир Іванович, через деякий час знов відправиться у рейс.
День добігав завершення, я була повна нових емоцій, нових вражень, щаслива від знайомства з чудовою людиною, майстром своєї справи.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
