Майже дев’ять місяців тому стартував проєкт «Медіатори громад», який запустила агенція медійного росту «АБО». Я взяла участь в цій історії і хочу поділитися з вами результатами своєї роботи. Попереджаю, це суто суб’єктивні враження, але впевнена, що вам, як жителям Красноградської громади, вони можуть бути цікаві.
Навіщо робити інтерв’ю, які ніхто не читатиме?
Медіатори — це про відповідальну журналістику, а саме: коли не тільки пишеш матеріал з якоїсь теми, а й розвиваєш її, спонукаєш і мешканців міста, і владу до розв'язання проблемного питання. Тому в рамках проєкту ми з колегою, журналісткою-медіаторкою Єлизаветою Литвиненко опитували місцевих, проводили інтерв’ю з бізнесом, владою та національними експертами, створювали інтерактивні тести і організовували круглі столи. Ніби все, як і годиться журналістам, однак не все так просто. Особливо, коли мова йде про Красноград.
Красноградська міська рада
За кулісами нашої роботи залишались глибинні інтерв’ю (ГІ), які ніде не публікувались. Ми проводили їх з абсолютно різними людьми: і з міською головою, і з підприємцями, соціальними працівниками та просто з маловідомими жителями Краснограда. Ви запитаєте: «Що це таке, і нащо воно треба»?
Так от, ГІ — це аналіз, дослідження певної теми чи проблеми. Власне, так я обирала теми для статей, опитувань.
Глибинні інтерв’ю — маркетинговий метод збору інформації. Це щира думка, відвертість людини по іншу сторону екрана (ми проводили глибинні інтерв’ю в Зумі). На відміну від звичайних опитувань, ГІ влаштовані так, щоб максимально розкрити певне питання та забезпечити конфіденційність респонденту.
ГІ цікаві ще тому, що ставлячи усім однакові запитання (у глибинних інтерв’ю заздалегідь прописується скрипт — питання для всіх респондентів), ти чуєш різні відповіді та погляди. Для мене це як вказати на хмаринку двом різним людям, і кожен побачить в ній щось своє.
Відповідальність влади перед громадою і громади перед… громадою
Наскрізною темою наших з колегою матеріалів стало питання: «Як зробити комунікацію між владою і містянами ефективнішою»? Насправді, вона болить не тільки красноградцям, а й майже всім громадам України. На жаль, українці часто не довіряють владі, бо були прецеденти. Але насправді, не всі чиновники крадуть, намагаються нажитися тощо.
Зауважу, що я зараз говорю про цю закономірність недовіри і не намагаюсь дорікнути владі Краснограду, оцінити позитивно чи негативно керівництво міста. В своїй роботі я прагнула і прагну, щоб кожен мешканець пам’ятав про свою важливу роль у житті міста, свій громадський голос та відповідальність. Бо усе завжди починається з нас — якщо нам не байдуже, не страшно, то влада прислухатиметься до голосу громади.
Ось ще 10 поінтів, які я винесла для себе:
- Майже усі люди, які не дотичні до влади, не хочуть чи не бачать сенсу звертатись до неї, не вірять, що їх почують та допоможуть. До речі, після того, як я почула цю думку, провела опитування місцевих на тему: «Обурююсь на Фейсбуці, але не йду на прийом до міської голови. Чому так?».
- В розмовах з національними експертами Іваном Чубукіним та Денисом Власенко ми також досліджували тему комунікації влади та громади і постало питання ролі містян в цьому процесі: «Як кожен з нас може покращити місто: від заміни лампочки до впливу на рішення місцевої громади» та «Налагодіть партнерство між владою та активістами — Денис Власенко про розвиток малих громад».
- На одному з перших своїх інтерв’ю я почула, що напис Красноград розташували на метр ближче ніж був, а потім ще далі змістили, як їхати в сторону Берестовеньки. Було цікаво дослідити це, але фізично не вистачило сил.
- Виявляється, під час розмови можна матюкатись, сваритись, бути чесним та тобі за це нічого не буде (адже ми не публікуємо ці інтерв’ю). І мені, і респонденту це в кайф)
- Цікава тема та людина може чекати тебе там, де того не очікуєш: я знаходила під час деяких ГІ неймовірно цікавих людей, про яких потім писала статті. Нещодавно таким відкриттям для мене стала діяльність Богдана Тесленко з яким я створила матеріал: «Як 3D-друк посилює обороноздатність країни — красноградський підприємець про ДрукАрмію».
- З відповідей учасників ГІ, я зрозуміла, що тема перейменування міста нікого не залишила байдужою.
- Під час ГІ ти стаєш психологом, якому треба весь час слухати та аналізувати.
- Красноградцям не подобається відсутність зворотного зв’язку в офіційному телеграм каналі міської ради «Красноградська ОТГ». Я передавала цю інформацію органам місцевого самоврядування, але поки що все залишається без змін. Або я про них нічого не знаю.
- Деяким буде все одно, і вони нічого не захочуть змінювати. Аргумент: «Коли я звертався до влади або якось зустрічався з міським керівництвом, то тоді я стежив за їх діяльністю, а зараз не маю такого бажання».
- Представники влади вважають що їх інформація є доступною і відкритою. Але як показала практика, все далеко не так.
Отже, за дев’ять місяців роботи проєкту «Медіатори громад» ми з колегою, Єлизаветою Литвиненко, провели глибинні інтерв’ю з представниками влади, бізнесу та місцевими жителями Краснограду, намагаючись покращити комунікацію між владою та громадою. Ці розмови стали основою для наших матеріалів, а також допомогли виявити реальні проблеми та погляди мешканців на ті чи інші нагальні місцеві проблеми. Сподіваюся, що наша робота не лише відкрила нові перспективи для взаємодії, але й надихнула місцевих жителів на активну участь у житті своєї громади.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
