Діти військових нічим не відрізняються від дітей цивільних. Вони мають такі ж досягнення і такі самі проблеми. Проте військове життя батьків може бути джерелом стресу для дітей. Часті переїзди, багато відряджень, дитинство в дідусів-бабусь, травмованість або смерть одного з батьків - це реальність для багатьох дітей у сім’ях військових. Поїздки одного з батьків або й обох у зону бойових дій може, на думку українських дослідників, стати однією з найстресовіших подій в житті дитини.
Красноград.info разом з соціальною педагогинею Красноградського педагогічного фахового коледжу Юлією Меркуловою, яка є дружиною військового, продовжує рубрику “Сім’ї військових”, де пояснює, як зберегти психічне здоров'я в родині, де є військовослужбовці(-иці).
Стосунки з дітьми на кожному з етапів їхнього розвитку
Які прояви цього?
- Поведінкові зміни, що стають видимими з навчання у школі, гнів, тривожність, приховування емоцій, неповага до когось із батьків, учителів, відчуття втрати, що супроводжується депресією.
- Високий рівень смутку може спостерігатися у всіх вікових групах.
- Проблеми з навчанням.
- Висвітлення у ЗМІ інформації про війну стало серйозним джерелом стресу для дітей. За даними дослідників, діти різного віку по-своєму реагують на стреси, пов’язані з виконанням одним із батьків завдань у зоні бойових дій.
Сильні й вразливі сторони дітей визначають етапи їхнього психосоціального розвитку. Далі подаємо опис емоційно-поведінкових станів дітей різного віку та засоби, які можуть використовувати батьки, щоб допомогти дитині їх врегулювати.
Немовлята
Немовлята добре почуваються, якщо їх беруть на руки та годують, граються з ними, можуть витримувати їхнє невдоволення, пояснюють, з чим воно пов’язане. Немовля опиняється під загрозою, коли основний вихователь стає пригнічений чи в інший спосіб емоційно недоступний.
Важливо! Матерям, які виховують діток саме такого віку, дуже потрібно турбуватися про себе і дбати про свій психоемоційний стан, використовуючи техніки саморегуляції або звертатися до фахівців.
Малюки
Малюки здебільшого приймають емоційні та поведінкові сигнали від основного опікуна. Вони реагують на підвищену увагу, їм до вподоби спільна гра, обійми або довгі ритуали засипання.
Зважаючи на проблеми догляду за малими активними дітьми, батьки, що залишились удома, мають збалансувати вимоги з догляду за ними і власні потреби особистого часу. Батьки можуть розділяти відповідальність і свої щоденні турботи з іншими батьками, які мають схожі проблеми.
"Дружини військовослужбовців ділилися досвідом, що під час перебування чоловіків у зоні бойових дій вони гуртувалися і по черзі залишалися з дітьми одна одної. Це дуже підтримувало, особливо якщо комусь із них потрібно було поїхати в справах", - говорить психологиня.
Дошкільнята
Дошкільнята внаслідок стресу при перебуванні одного з батьків у зоні бойових дій можуть регресувати в навичках. Ця регресія проявляється в проблемі з туалетом, змінах словникового запасу, смоктанні пальця, відмові спати на самоті або посиленні залежності. Вони схильні до соматичних скарг, у них може розвиватися острах втратити батьків або інших важливих дорослих. Дорослі мають уникати зміни домашнього розпорядку, підтримувати розвиток нових досягнень, наприклад, заохочуючи дітей спати у власних ліжках. Відповіді на питання про службу тата/мами мають бути короткими, фактичними та по суті. Не треба фантазувати і щось придумувати, а так і казати: «Тато зараз у відрядженні, воно може тривати місяць, так, я теж сумую. Ми йому телефонуватимемо щодня, ти будеш розказувати, що в тебе відбулося протягом дня. Але може так бути, що він не матиме як взяти слухавку. Та він точно зателефонує, коли звільниться».
Увага! Підтримка режиму й очікувань є важливою для всіх вікових груп і дає значний комфорт і безпеку маленьким дітям. Для цього можна спільно з дітьми переглядати сімейні фото з татом, у вітальні або іншій кімнаті облаштувати місце з сімейними фотографіями, підкреслювати постійну любов тата, навіть на відстані.
Діти шкільного віку
Діти шкільного віку можуть скиглити і скаржитися, мати соматичні проблеми, стати агресивними або демонструвати свої почуття через інші поведінкові реакції. Вони зосереджуються на тому, що батько, який зараз на службі, пропускає ключові моменти, такі як день народження, навчання в школі чи важлива гра.
Депресивні симптоми проявляються як порушення сну, втрата інтересу до школи, зміни в виборі їжі або зменшеному бажанні гратися з друзями. З дітьми шкільного віку корисно розмовляти про їхні почуття і приділяти їм більше фізичної уваги, ніж зазвичай. Хоча може спостерігатися деяке зниження успішності в школі, батьківські очікування і розпорядок мають залишатися тими самими. Варто поспілкуватися з вчителями дитини, пояснивши ситуацію.
Ситуація з досвіду Валентини дружини військовослужбовця:
- На момент перебування Андрія в зоні бойових дій у сина, першокласника, погіршилося навчання, і поведінка на уроках в зумі була незадовільна.Вчителька постійно просила вплинути на нього, але все, що я не пробувала робити, не давало бажаних результатів. В решті-решт попросила допомоги саме в учительки і та почала приділяти більше уваги моєму сину, частіше з ним спілкуватися. Це дало позитивний результат - в нього поліпшилася і поведінка, і успішність.
Підлітки
Підлітки можуть бути дратівливими або бунтівними. Вони здатні сперечатися чи демонструвати іншу поведінку, спрямовану на привертання уваги.
Підлітки переживають багато звичайних стресів розвитку, зокрема пов’язаних зі статевим дозріванням. Ці нормальні стресові чинники у поєднанні з численними переживаннями під час перебування батька в зоні бойових дій спроможні перенапружити здатність підлітків до адаптації. Діти цього віку можуть мати амбівалентні почуття, як-от поєднання гніву й гордості за батька, відчувати втрату і невпевненість в тому, що знову побачать батька.
Під час перебування батька в зоні бойових дій підлітки можуть втратити цікавість до школи, однолітків і шкільної діяльності. Вони потрапляють у групу ризику:
- схильності до безладних статевих зв’язків,
- вживання алкоголю і наркотиків, хоча група ризику ще не означає фактичної поведінки.
Діти цього віку можуть заперечувати проблеми і турботи, але вкрай важливо, щоб близький дорослий залишався доступний, щоб вони могли поговорити з ним про свої проблеми.
Увага! Не примушуйте дитину до телефонних розмов із батьком, коли він перебуває в зоні бойових дій. Діти можуть уникати цього. Важливо розуміти і пояснювати, що це не через нелюбов дитини - так у дитини спрацьовує захисна реакція. Тому тут роль комунікатора між батьком та дитиною бере на себе дружина, переповідаючи дитині та військовослужбовцю якісь події з життя одне одного.
Юлія Меркулова - соціальна педагогиня Красноградського педагогічного фахового коледжу.Фото: Анжеліка манучарян.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
