Після повернення військового з війни додому, в сім’ю, до друзів - нелегко адаптуватися, однак реально. Від сьогодні, коли близькі вперше бачать живого, хоча, можливо, не цілком здорового родича, перед ними стоїть цілком інша людина, котра пройшла формацію в місці, далекому від побутової рутини, в котрій вони живуть. На війні люди мають справу зі стресовими подіями, які захоплюють усю реальність. Той, хто на війні, нею живе, бо це питання виживання. Але передова може опинитись у їхньому домі, і до цього треба поставитися з розумінням. У жодному разі не кажіть: «скільки можна?», не вимагайте взяти себе в руки та ін.
Красноград.info разом з соціальною педагогинею Красноградського педагогічного фахового коледжу Юлією Меркуловою, яка є дружиною військового, продовжує рубрику “Сім’ї військових”, де пояснює, як зберегти психічне здоров'я в родині, де є військовослужбовці(-иці).
Головна роль в адаптації військового після повернення належить сім’ї
Повернення це один із найважчих періодів у відновленні подружніх взаємин та соціальної адаптації військового у мирне життя. У цій частині розглянемо значення найближчого оточення: сім’ї, родини, близьких друзів. Ми подивимося на військових, які можуть бути неодруженими, одруженими та розлученими, і спробуємо визначити роль близького оточення в адаптації їх до життя в суспільстві.
Неодружені військові
Якщо військовий неодружений, головні моменти підтримки лягають на плечі його родини: батьків, якщо вони є, братів, сестер та інших близьких людей. Дуже часто, бажаючи зробити ліпше, родичі намагаються запросити багато знайомих, влаштувати свято, щоб розвеселити людину, яка повернулась. При тому вони не стараються почути, чого хоче військовий.
Якщо військовий наразі бажає обмежити своє спілкування, до цього треба поставитися з розумінням, але бути разом з ним і не давати замикатись. Він мусить адаптуватись, вийти з пережитого і поступово залишити його в пам’яті життя. Але якщо військовий зовсім відгороджується від оточення, то, очевидно, варто подумати про те, щоб звернутися до психолога чи до духовної особи.
"В кризовій психології є поняття «watchful waiting» — уважне очікування. Мова про те, щоб не сильно втручатися, бо можна викликати агресію, але і в жодному разі не залишати людину саму. Дуже важливо знайти цей баланс. Якщо в сім’ї перед тим були добрі стосунки, це легше зробити, бо є повага, вирозуміння і відчуття одне одного. Це прості речі, але не завжди легко їх виконувати, бо вони дуже емоційно затратні", - зазначила психологиня Юлія Меркулова.
Одружені військові
Участь у бойових діях неминуче змінює особистість. Це нормально. Прояви надзвичайної самовідданості, виконання завдань без огляду на втому і тривогу неминуче відображаються на психіці людини. Тому після повернення військового з зони бойових дій його психіка певний час продовжує функціонувати за правилами війни, а звикнути до миру важче, ніж до війни.
Слід пам’ятати, що для цілковитого повернення військового до буденнoгo життя потрібні час для призвичаєння і терпеливість. Проблеми, які можуть тривати місяцями, впливають на стосунки у сім’ї, на рoбoту та загальне самопочуття, якщо ними не займатися. Військовий може намагатися подолати стрес за дoпoмoгoю алкoгoлю, наркотиків, емoційнoгo і фізичнoгo дистанціювання чи самоізоляції, бажання контролювати дружину/ чоловіка чи дітей. Визнати проблему буває дуже важкo, адже ваш рідний може думати, що впорається самотужки, вірити в те, що труднощі розв’яжуться самі, занадто сoрoмитися абo ж боятися гoвoрити з кимось прo свої проблеми.
"Члени сім’ї мають розуміти, що емоційні або психoлoгічні проблеми не є oзнакoю слабкості і не свідчать прo психічне захворювання. Психологічні травми вражають хoрoбрих та сильних так самo, як інших людей. Військовому потрібно дати знати, що розв'язку проблеми шукає саме сильна і зріла людина.
Отже, головна роль в адаптації після повернення належить сім’ї. Сам військовий, дружина/чоловік, діти, якщо вони є, в цей момент стають ключовими особами. Від часу щасливого повернення захисника вони для нього - реалізована ціль, адже він обороняв найперше їхні життя", - говорить пані Юлія.
Юлія Меркулова - соціальна педагогиня Красноградського педагогічного фахового коледжу.Фото: Анжеліка Манучарян.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
