Відомий журналіст Ігор Жуков зустрівся з журналістами і представницями Красноградської громади, громадськими діячками, мисткинями та волонтерками, які активно працюють під час війни. Творча зустріч відбулась 16 липня в Красноградському краєзнавчому музеї ім. П.Д. Мартиновича.
Журналістка Красноград.info була запрошена на зустріч і розказує про важливі теми, які обговорювались з присутніми.
Унікальний "Жіночій медіаклуб"
Ігор Жуков – знаний журналіст, автор і ведучий телепрограм, відомий глядачам своїми телепередачами про кіно та ТБ, які виходили на регіональних і загальнонаціональних телеканалах понад 30 років: «Відеоревю», «Антологія кіно: найзначінші фільми ХХ століття», «Цей тиждень на 7-му каналі», «Прем’єра з Ігорем Жуковим» та ін. Працював у телекомпаніях «Тоніс-центр», «7 канал», «Simon», «Фора», «Фаворит ТВ», «А/ТВК», пройшов шлях від редактора до програмного директора телеканалу. Робив передачі на радіо, публікувався з авторськими статтями в усіх найвідоміших друкованих, електронних харківських і обласних ЗМІ та всеукраїнських виданнях. Ще він – викладач, кінознавець, медіаексперт, громадський діяч, автор сучасних медіапроєктів у лихоліття війни «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки», «Культурна Перемога».
"Жіночі медіаклуби" - це унікальні майданчики для обміну думками, досвідом і наболілим під час війни, популяризації жіночої активності, поширенню професійних знань, корисної інформації тощо. На зустрічі з Ігорем Жуковим були присутні:
- Світлана Кривенко - міський голова
- Наталія Шаптала - перший заступник міського голови
- Катерина Єніна - секретар міської ради, членкиня союзу спілки журналістів України
- Ірина Стаднік - директорка відділу культури, туризму, молоді та спорту Красноградської міської ради
- Наталія Швець - директорка Красноградського краєзнавчого музею ім П.Д. Мартиновича
- Катерина Плахотіна - директорка Красноградського Молодіжного центру
- Тетяна Зібарова - директорка Красноградського Будинку культури, художня керівниця аматорського театру "АРТ-Є"
- Тетяна Дмитренко - директорка Красноградської "Публічної бібліотеки", поетеса, авторка гімну Краснограда та Красноградщини, членкиня Міжрегіональної спілки письменників України
- Людмила Меркулова - членкиня союзу журналістів України, голова бібліотечного клубу "Краєзнавець" Красноградської міської бібліотеки філії
- Наталія Зінченко - членкиня союзу спілки журналістів України
- Анжеліка Манучарян - журналістка, волонтерка, педагог-організатор Красноградського педагогічного фахового коледжу
- Вікторія Балазюк - голова Красноградської районної організації товариства Червоного Хреста України
- Наталія Гришина - директорка БФ "10 - фортеця"
- Наталія Гамаліна - директорка Красноградської школи мистецтв
- Анна Колонтай - депутат міської ради, викладачка Красноградького професійного ліцею
- Наталія Бондаренко - керівниця зоогрупи "Ніка"
- Єлизавета Попова - голова молодіжної ради міста
"У співпраці з «Харківським прес-клубом» та агенцією місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп» створюю проєкт «Культурна Перемога», в незвичайних подкастах якого спілкуюсь з українськими діячами та діячками культури. За рік існування проєкту зроблено більше пів сотні випусків-бесід із багатьма відомими не тільки на Харківщині, а й в усій Україні та навіть поза межами нашої країни митцями та мисткинями, які активно працюють у важкі воєнні часи.
Я сам родом із такого ж райцентру, як Красноград, міста Чугуєва, як і мій батько, видатний слобожанський поет, журналіст і письменник Леонід Жуков, який працював кореспондентом в районних і обласних газетах Харківщини. І зараз з мережею місцевих медіа Харківської області «Громада. Груп» розгалужую районні ЗМІ. І один із сайтів усеукраїнського онлайн-медіа присвячений новинам саме Красноградської громади https://krasnohrad.gromada.group . Я здивований і пишають Красноградом, що не зупинили випуск районної газети "Вісті Красноградщини" ", - говорить пан Ігор.
Ігор Жуков на творчій зустрічі в Красноградському краєзнавчому музеї.Фото: Анжеліка Манучарян.
Думки. Досвід. Наболіле
Ігор Жуков на початку творчої зустрічі подякував всім жінкам за усміхнені обличчя. Був готовий вислухати кожну і по можливості допомогти, якщо стане таке питаня. Говорили про лютий 22-го, про стресові ситуації та про велику роботу, яку роблять жінки всієї Красноградської громади. Світлана Кривенко та Наталія Шаптала пригадували перші дні повномасштабної - налагодження гуманітарної допомоги, робота з громадою, забезпечення всім необхідним біженцям. Міський голова зазначила, що головним приорітетом "без паніки" в лютому та березні 2022-го року були зосередженність та згуртованість. Всі в громаді об'єднались у великій справі - допомагали не тільки переселенцям, а і військовим
Першими для роботи волонтерської допомоги переселенцям, домашнім тваринам та військовим свої двері відчинили - публічна бібліотека, приміщення школи мистецтв, приміщення молодіжного ХАБу, приміщення спілки ветеранів-ліквідаторів ЧАЕС. Об'єднали свої сили краєзнавчий музей та організація Червоний Хрест. Кожна жінка на своєму місці робить все для наближення перемоги.
"Звичайно, війна завдала людям багато шкоди моральної та психологічної, але Красноградську творчу інтелегенцію війна не зупинила. Вони продовжують працювати на благо міста і вже скоро вийде 6-е видання літературно-художнього історичного альманаху "Красноградські етюди" де зібрані найкращі роботи культурних діячів та жителів міста. Не дивлячись на витоки часу, ми продовжуємо медійно працювати. Кожен день в ефір виходить ТРК "Центр" директором якого є Юрій Констянтинов", - зазначила секретар міської ради Катерина Єніна.
"З ранку мені зателефонувала сестра з Києва, сказала, що почалась війна. Я подивилась на своїх дітей та чоловіка, сказала їм швидко збиратись бо мені треба на роботу. Звичайно, гумор гумором, але тривожні валізи ми теж готували, і кожен день, як і інші були в режимі очікування.
Але роботу ніхто не зупиняв, і наш підрозділ працював в тому обсязі, в якому можна було працювати на початку повномасштабної. Проводили благодійні концерти на підтримку ЗСУ, благодійні спортивні забіги, благодійні матчі з футболу, баскетболу та волейболу, змагання з настільного тенісу, шахів та шашок.. Будинок культури відкрив свої двері для розміщення переселенців, а потім видачі одягу. Плелись маскувальні сітки. Готувалась їжа для військових.
Великим досягненням у цьому році для нас став фільм "Війна: переміщення" - режисерка-постановниця директорка Будинку культури Тетяна Зібарова, операторкою та режисеркою якого є Наталія Гришина. В основу фільма лягли реальні події 2022 року, за мотивами автобіографічних текстів драматургині Олени Гапєєвої" , - розповіла Ірина Стаднік.
Наталія Швець разом зі своїм прекрасним колективом ще з 2014 року допомагають військовим. Повномасштабна війна внесла свої корективи в роботу музею. Їх знають не тільки як заклад, що зберігає історію і культуру нашого краю. Насьогодні проведено багато благодійних майстер класів, музичних та творчих вечорів. Поповнюються експозиції новітньої війни. Відкрита експозиція, де представлені біографії загиблих бійців полку Азов з Харківщини та бійців з Красноградської громади, які віддали своє життя за незалежність України.
Особисто від себе хочу сказати, що заходи на тему війни, дуже важкі, особливо для жінок. Від зустрічі з Ігорем Жуковим хотілося більше позитивної бесіди, ніж півтори години сліз, спогадів і важких думок про кляту війну, яка забирає життя наших найкращих чоловіків, знищуючи генофонд нації.
Мої розповіді про дві війни, не менш приємні. Дві війни, які перевернули моє життя на 180 градусів:
- перша - війна між Карабохом і Азербайджаном. Ще маленькою дівчиною, в далекому 1988 році, я дізналась про жорстокість та смерть через політичні суперечки. На вулиці я говорила лише азербайджанською мовою, аби не здогадались, що я вірменка, щоб не було жорстокого поводження зі мною. Всі наші родичі пізнали насилля від ворога. Наш дім став прихистком для всіх. Коли дідусь з татом всім допомогли виїхати, лишились тильки ми. Ворог був вже на нашій вулиці. Наша сім'я ледь втекла з рідного міста Кіровабада, з рідного Азербайджану. Дідусь Іосіф Манучарян, пройшов 3 війни. З 12 років був розвідником. Ветеран Другої світової, втратив руку під Полтавою. Саме він вирішив, що ми маємо жити в Україні, бо вона теж його рідний дім. Отже, в статусі "біженці", я і вся моя родина опинились в Краснограді. Так що, я і моя родина знаємо, що таке, коли починаєш жити спочатку.
- друга - повномасштабна війна 2022 року. Стан дежавю, знов "брат" на брата пішов. Але страшно вже не було, про переїзд ніхто навіть і не думав. Я багато зробила для міста Краснограда, щоб просто так взяти і все покинути через якихось орків. Ми - сильні і сила наша в єдності. Саме наш супротив став нашою перемогою. Чоловіки на фронті, жінки в тилу, і тил цей неймовірної міці ісили духу. Культорганізатор, співачка, гумористка - стала волонтеркою. Переселенці і ТРО стали моїми рідними сестрами і братами. Більше двох років моєї волонтерської, благодійної справи зробили мене ще сильнішою. А ще, я стала журналісткою і пишу статті на такі теми, які раніше мене навіть не хвилювали. Доєднуюсь до вирішення різних проблем в місті. Одна з останніх болючих тем стала зміна назви нашого красного, мальовничого і красивого міста.
Тато Геворк Манучарян йде по нашій вулиці Басіна м. Кіровабад.Фото: сімейний фотоархів.
Хочу завершити сьогоднішню статтю віршом, який написала наша відома поетеса, почесний громадянин міста Краснограда Тетяна Дмитренко, яка була присутня на зустрічі. Підняла тему деколонізації і дерусіфікації, що торкнулася назв вулиць і міста в цілому. Болюча тема, яка не дає спокою тисячам мешканцям громади.
Краснограду
Вже десь у кулуарах твоя назва, хоча й красива, але все ж - чужа
і хтось чужий свої складає пазли, і роз’їда минуле, як іржа.
І хтось чужий говорить нам про зміни, хтось нетутешній голосує “ЗА”,
комусь - усе пропахло нафталіном, а в інших думка, як гнучка лоза.
Я розумію - гвинтики в системі, і чи хоч щось вирішують вони?
Бо ще колись, ще за життя в Едемі прапращур наш отримав стусани.
І так було і є, і все так буде… Для тебе, знаю, це не дивина.
В серця людей насипав хтось отрути… Яка ж у тім, скажи, твоя вина?
Для мене красним ти було і будеш таким красивим містом на горі,
світитимеш легким промінням в будні, в свята світитимеш о будь якій порі.
Тебе ніяк я не назву інакше, бо ти мені товариш, друг і брат.
І житиме в моїй душі назавжди знайоме аж до болю - КРАСНОГРАД!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
