Рідний ще в зоні бойових дій, а вдома вже рахують дні до його повернення. Звісно, могли накопичитись якісь питання - побутові, шкільні, фінансові тощо. Все частіше гнітить самотність. Деколи рідним здається, що їм тут важче, ніж військовому там. Дружині хочеться відчути себе «за мужем», а чоловікові військової - що є дружина і мати, щоб розділити те, що лягло на плечі.
Красноград.info разом з соціальною педагогинею Красноградського педагогічного фахового коледжу Юлією Меркуловою, яка є дружиною військового, продовжує рубрику “Сім’ї військових”, де пояснює, як зберегти психічне здоров'я в родині, де є військовослужбовці(-иці).
За кілька тижнів до повернення
Очікування повернення військового чи військової додому - це час побоювання і суперечливих емоцій. На цьому етапі дружини або чоловіки часто відчувають підвищену енергійність та активність, навіть може бути порушений сон і апетит, відчувають як радість та азарт, так і тривогу, неспокій.
Що на цьому етапі допоможе?
- Поділіться з вашим військовим цими почуттями: як радості, так і занепокоєння.
- Розкажіть, що нетерпляче очікуєте його повернення.
- Поділіться почуттями любові і зобов’язаннями його добре зустріти.
- Залучіть дітей у планування святкової зустрічі вашого військового.
- Візьміть участь у заходах, якщо такі є за вашим місцем проживанням, спрямованих на приготування до повернення військового додому. Там, можливо, розкажуть про особливості поведінки військових після бойових дій.
- Ігноруйте чутки і покладайтеся на офіційні джерела інформації про дату повернення, час і місце.
У кожного, хто на передовій, безумовно є різні стосунки зі своїми найближчими. Бували й випадки, коли військовий(-ва) зумисне йшли до війська, оскільки набридло сімейне життя.
Загалом сім’я для військових відіграє позитивну роль. Це люди, котрі можуть зрозуміти, вислухати, підтримати, зрештою, дочекатись. Це люди, для яких військові завжди будуть героями. Одначе дуже важко часом буває самій сім’ї психологічно і фізично витримати відсутність батька чи матері, та ще й коли немає гарантії на повернення.
Ось інтерв’ю Лілії, яка 2 роки чекала чоловіка-воїна з зони бойових дій. На запитання щодо переживань під час його від’їзду на фронт вона відповіла:
- В лютому 2022 все було якось дивно. Не вірилося, що це серйозно, що це надовго. Наші війська швидко займали нові території біля кордону, чудово давали собі раду. Все було піднесено, патріотично і наївно якось. Я тоді оговтувалась від втраченої вагітності, тому інші переживання, мабуть, були на підсвідомому рівні. Доні розповідала, що тато на роботі, захищає Україну. На щастя, мали постійну можливість тримати зв’язок, обмінюватися фотографіями. Тому доня пам’ятала, що тато десь-таки є. З того часу, як в лютому він поїхав у Харків потім Бахмут, і до того, як повернувся, минуло багато часу. При зустрічі маленька не могла повірити, що це справді тато.
Безумовно, це дуже складно - очікувати. Попри всі засоби зв’язку, які дає сьогоднішній час, жоден не може замінити живого спілкування, а тому бути дружиною/чоловіком захисника Батьківщини в країні, яка воює, — це справді цілком новий стиль життя жінки, матері, чоловіка, батька, зрештою, сім’ї.
"Зміни в життєвій філософії військових - значно полегшили мій погляд, як психологині, на швидкі зміни їх настрою. Ніхто й ніколи не вгадає, де його/її очікуватиме смерть. Люди щоденно гинуть в автокатастрофах, від хвороб і нещасних випадків. Що дасть нам страх? Що дасть наш страх нашим військовим? Що буде з нашими дітьми, якщо і вони боятимуться?
Завдяки нашим хоробрим солдатам, які роблять свою роботу на фронті, ми маємо змогу радіти життю, милуватись природою, продовжувати жити. Смерть може трапитись будь-коли і будь-де. Тому не варто на цьому зациклюватись.
Ну, а ми - дружини військових - живемо, працюємо, виховуємо дітей, думаємо про майбутнє, мріємо про закінчення війни і повернення коханого додому з перемогою", - ділиться зі своїми думками Юлія Меркулова
Юлія Меркулова - соціальна педагогиня Красноградського педагогічного фахового коледжу.Фото: Анжеліка Манучарян
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
