Перший ядерний вибух в Україні стався задовго до ядерної катастрофи в Чорнобилі. Промисловий підземний ядерний вибух зафіксовано 9 липня 1972 року біля сіл Першотравневе та Хрестище, що на Красноградщині. Тоді про наслідки, чи радіацію ніхто не думав. У радянської влади була своя зацікавленість та радикальне рішення серйозної проблеми.
Журналістка Красноград.info провела роботу з архівними матеріалами, поспілкувалась з мешканцями села Мирне (раніше Першотравневе) і розказує про перший ядерний вибух, який стався в Україні на території Красноградщини.
Небезпечна палаюча свердловина
В 1970 році неподалік від сіл Першотравневе сьогодні Мирне та Хрестище виявили велике родовище газоконденсату об'ємом до 700 млрд кубічних метрів. На той момент воно було другим за об'ємом на території України після Шебелінки. І входило в п'ятірку наймасштабніших в Європі.
Вже через рік після відкриття, на його території діяли 17 свердловин. В липні 1971 року під час буріння чергової свердловини, з неї стався потужний викид конденсату. Тиск якого досягав 400 атмосфер. Натиском газу з верхньої бурильної станції викинуло двох інженерів. Через падіння з 30-метрової висоти вони померли на місці. Майже добу працівники намагались зупинити аномально-потужний викид газу, але так і не змогли. Через те, що перший населений пункт село Мирне знаходилось в 500 метрах від викиду газу, за правилами безпеки, свердловину підпалили. Аби не було мимовільного займання чи вибуху. Тим більше, що вже йшло газове отруєння в повітрі.
Через добу факел досяг висоти майже 30 метрів. Пожежа була на стільки сильною, що мешканцям сіл та району здавалось, начебто день ніколи не закінчується. Бурове обладнання пішло під землю через великий провал ґрунту. До палаючого факелу не можна було під'їхати ближче ніж на 300 метрів навіть на спеціальних екранованих бульдозерах. Земля на сотні метрів навколо свердловини перетворилась на випалену вогнем пустелю. Через розпечене повітря відселили декілька вулиць села Мирне.
Були кілька невдалих спроб гасіння вогню, під час яких загинули 11 ліквідаторів - в свердловину з гелікоптера скидали великі камені та заливали її великою кількістю води.
Щоденно згорала велика кількість природного газу. Тому вирішили погасити вогонь методом зміщення пластів землі на великій глибині через промисловий ядерний вибух.
Постанову про застосування промислового ядерного вибуху для гасіння газового фонтану на Хрестищанському місцезародженні підписав голова СРСР Леонід Брежнєв та голова ради міністрів Олексій Косигін.
Перше фото палаючої свердловини.Фото: Анжеліка Манучарян.
Засекречена операція на Красноградщині
Об'єкт був під охороною КДБ та МВС москви. Всі учасники цієї операції підписали згоду про не розголошення всієї секретної інформації на 15 років. Підготовка до вибуху зайняла 4 місяці:
- збоку від факела, під кутом пробурили свердловину на 2 400 метрів в глибину,
- палаючу територію поділили на три кільцеві зони - 3 - 5 та 8 км,
- по краях у кожній зоні розмістили піддослідних тварин - курей, кіз та вулики з бджолами, щоб зрозуміти вплив підземного вибуху на тварин і використати це для дисертаційних робіт науковців московії того часу.
Зону майбутнього епіцентру діаметром в 400 метрів засипали річним піском товщею в 20 см. Вибух запланували на 10.00 9 липня 1972 року. На цей час вимкнули водопостачання та електромережу. Мешканців сіл Мирне та Хрестище евакуювали. Трасу москва - Сімферопіль перекрили. Інформація про ядерний вибух - засекретили.
Вибух здійснили чітко за затвердженим часом. Потужність ядерного приладу складала 3,8 кілотонни. Для порівняння - це третина потужності вибуху на Хіросимі.
Підземний поштовх зрушив пласти і перекрив потік газу. Але, вже через 20 секунд газовий факел вирвався на поверхню з більшою потужністю ніж був. Разом з полум'ям на поверхню вилетіли шматки породи. А через деякий час у небі з'явився ядерний гриб висотою в 1 км, який вітер поніс в сторону Карлівки Полтавської області.
Людей повернули в свої оселі через пів години після вибуху. Через сильний підземний поштовх по багатьох будинках пішли тріщини. Влада виплатила за це компенсацію в 30-50 рублів. Палаючу свердловину так і не вдалось загасити ядерним вибухом.
Українські рятувальники борються з вогнем після ядерного вибуху.Фото: Анжеліка Манучарян
Нас ніхто ні про що не попередив
"Тоді всіх тимчасово переселили на 7 км від місця загоряння, бо ми жили прямо на краю села Першотравневе, тепер Мирне. А 17 будинків звели для переселенців ще на кілометр далі. Факел горів цілий рік. Від палаючого вогню гуркіт стояв такий, що ми не чули один одного.
У той ранок нас всіх вивезли на безпечну відстань у Хрестище - 10:00 ранку - вибух. Ніхто і нічого нам не сказав, що буде ядерний вибух. Все відбувалось в умовах надзвичайної секретності. Я вважаю, що такі експерименти небезпечні. І тодішня влада мала нас проінформувати, попередити.
Вся місцева тоді міліція стояла навколо факелу за 300 метрів. Стояло і все начальство, гелікоптери, військова техніка. Вибух. Всі одразу роз'їхались. Вогонь стих. Дуже трухонуло землю і не тілки у нас, в районі теж землю трусило. Але через декілька секунд стався новий вибух. І через пів години в небо піднявся шар з диму. І найстрашніше що сталось в той день - це те, що факел з вогню відновився з більшою потужністю, ніж був.
Через невеличкий проміжок часу, нас повернули всіх додому. Ми їли фрукти з дерев, овочі з городу. Ніхто не сказав, що то може бути небезпечно. А потім взагалі звикли до того вогню. Через те, що навколо свердловини була постійна тепла температура, навколо неї цілий рік росла зелена трава. Діти гратись бігали туди. Взимку новий рік там зустрічали майже роздягнені, бо спека була неможлива. Були і мінуси від того вибуху. Підвищилася захворюваність так, що люди не доживали до пенсійного віку", - розказують мешканці села Мирне, очевидці тієї аварії.
Саме так виглядала місцевість навколо палаючого факела поблизу села Мирне та Хрестище.Фото: Анжеліка Манучарян.
Українські пожежники погасили вогонь
Поки російські загони працювали над питаннями наукових робіт для своїх дисертацій про промислові ядерні вибухи, українські рятувальники спецпризначення боролись із значно масштабнішими наслідками аварії. Температура біля виходу вогню була + 110° C. А на відстані 10 метрів від центру вогню + 1000° C. Хлопці, які там працювали не могли стояти, постійно мали бігти переодягатись, бо закипав і заванювався одяг. Завдяки українським хлопцям, розробили схему гасіння вогню після невдалого вибуху.
Навколо газового факела вирили кар'єр завширшки в 400 м і 20 м в глибину. Дісталися до підірваної труби. Відрізали її, після чого під'єднали спеціальне обладнання, щоб струмінь газу відвести в сторону. За декілька місяців змогли заглушити свердловину, постійно заливаючи її водою. А далі залили цементним розчином, поставили пробку і закрили об'єкт.
В цілому викид газу на поверхню продовжувався 2 роки. За цей час згоріло майже 1 млрд кубічних метрів газу - за сьогоднішньою ціною це 7 млрд грн. Розслідування ядерного вибуху, як і склад ядерного пристрою засекречені по сьогоднішній день. Обстеження місцевості на радіацію її не виявило. Скоріш за все, що всі радіаційні елементи залишились під землею. А те, що винесло в повітря - розвіялось по великій території.
Аварія в Красноградському районі поблизу сіл Мирне та Хрестище, як і операція "Факел" - стала однією з наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії Харківської області. Наслідки тієї жахливої аварії лишились на надгробках каменів людей, які померли від ракових хвороб, що в чотири рази перевищували середньостатистичну норму того часу.
фото палаючої свердловини з висоти.Фото: Анжеліка Манучарян.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
