Повномасштабне збройне вторгнення країни-агресора на територію нашої держави в один момент змінило долю мільйонів українців. Нищівні дії ворога перекреслили безліч життєвих історій. В одну мить на Красноградщині збільшилася кількість і різноманіття осіб, які потребують соціальної підтримки, особливо, родини військовослужбовців.
Красноград.info разом з соціальною педагогинею Красноградського педагогічного фахового коледжу Юлією Меркуловою розпочинає нову рубрику - “Сім’ї військових”. Головна її мета - пояснити, як зберегти психічне здоров'я в родині, де є військові.
Юлія Меркулова - соціальна педагогиня в Краснограді
Юлія Меркулова народилася в Краснограді. З дитинства мріяла бути лікаркою аби допомагати людям. Після закінчення Красноградського технікуму у 17 років почала працювати у сфері торгівлі. Завдяки порадам брата, Юлія обрала професію соціального педагога. Тепер, це справа її життя.
"Мрія дитинства не полишала мене. І, якось брат у телефонній розмові сказав мені: "Довго ти будеш через силу займатися тим, що не приносить тобі задоволення? Давай вступай до університету на психолога!" . Я відповіла, що моя мрія це медуніверситет. Але він напевне довго готувався до нашої розмови, бо відразу спитав чи подобається мені психологія. На декілька днів я поринула в роздуми, шукала інформацію про особливості професії й вирішила, що це те, що треба.
Навчалася я в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка за спеціальністю "Практична психологія. Соціальна педагогіка". Після закінчення університету деякий час працювала психологом, а потім прийшла в педагогічний фаховий коледж на посаду соціальної педагогині, де працюю вже 9 років", - розповіла Юлія Меркулова.
Юлія Меркулова - соціальний педагог Красноградського педагогічного фахового коледжу.Фото: Анжеліка Манучарян.
Чоловіки залишили свої сім'ї, роботу, дозвілля, мрії, аби стати щитом для захисту нас усіх від ворога.
В одну мить, змінилось життя і жінки. Відповідальність за сім’ю і побут, лягли на її плечі. Соціальна робота із сім'ями військових визначається, як професійна діяльність, спрямована на запобігання, мінімізацію негативних наслідків та подолання складних життєвих обставин щодо їх сімей, дітей та молоді. Посилення здатності до реалізації власного життєвого потенціалу.
“Ця рубрика з’явилась, як відповідь на запитання родин військових нашого міста. Адже саме члени сімей і родин військових, ще з 2014 року зверталися до нас із питанням, як зберігати стабільність своєї сім’ї, родини, коли рідний служить у війську, або ж перебуває у зоні бойових дій.
Готуючи матеріал, ми брали до уваги, що під сім’єю військового маємо на увазі дружину, а також дітей. Родина — це ширше соціальне коло: батьки і дівчина, якщо військовий ще не одружений. Така різноманітність, на жаль, не дає нам змоги врахувати всіх варіантів, але деякі моменти будемо намагатись охопити.
І насамкінець хоч тут пишемо певні рекомендації, проте хочу зазначити, що це не інструкція, це поради. Більше психоосвіта, яка має допомогти жінкам розібратися у новій ситуації”, - говорить пані Юлія.
Як підготуватись сім'ї військовослужбовця до виїзду в зону бойових дій
Від'їзд військового в зону бойових дій, для родини - це випробування для сім'ї. Особливо на початку. Тоді рідні можуть зіткнутися з власною безпорадністю, коли є або відчуття ступору, або хочеться відразу кинутись відмовляти, чи заховати, захищати своїх рідних.
“Дружина одного військового на моє запитання про те, «Як можна підготуватись до відрядження в зону бойових дій?» з розпачем сказала: «Як до цього можна підготуватись?» Проте, з іншого боку, є така робота — «Батьківщину захищати», і є переживання сильного страху та тривоги, щодо можливого поранення чи втрати рідного, але це переживання не має перешкоджати розумінню потреб приготуватись. Також надзвичайно висока тривога за рідного може посилювати і тривогу захисника. Тому варто, як говорив один військовий, «вірити і запевняти кохану людину, що все буде добре!»”, - пояснює Юлія Меркулова.
За словами самих військових, від’їзд - це не лише зібрати рюкзак, а й домовленості про те, як житиме сім’я від від’їзду до повернення.
Практика показала, що найліпше, коли перерозподіл ролей у родині буде зроблений і погоджений у подружжі ще до від’їзду військового в зону бойових дій. Ці домовленості можна умовно розділити на організаційні та психологічні.
Зробіть на аркуші паперу таблицю і напишіть список труднощів, які виникають, і навпроти неї - алгоритм, як це вирішити, коли потрібна допомога: по господарству, технічний ремонт пристроїв, захворіли діти, син побився з кимось із друзів, як отримати гроші й на що вони будуть витрачатися, як відбуватимуться свята чи дні народження членів сім’ї. Деякі військові роблять заповіт на майно, варто це обдумати, бо рішення має бути спільне.
Погодьте питання про виховання дітей, зокрема дисципліни, лікування і навчання. Звісно, той член сім’ї, що залишається, має взяти все на себе, або ж, якщо змога, залучає ще когось із родини.
Важливо усвідомити, що з певного часу ситуація справді від вас мало залежить, її не можна контролювати в повній мірі, як буває у цивільному житті, і це треба прийняти. Ви справді не можете впливати на хід бойових дій чи врятувати когось безпосередньо. Вам, рідним військового, залишаються інші способи впливу, через які можете підтримувати рідних, а саме:
- глибока віра у повернення рідного;
- молитва за близьких нам людей;
- турбота про спільні сімейні справи, дітей і рідних;
- турбота про себе;
- організація та відвідування тренінгів для родин військових, участь у діяльності громадських організацій.
“Дуже важливо визначити для себе, на що можемо впливати, а де доведеться відпустити ситуацію і сподіватися на ліпше. Це дасть змогу вам самим бути опорою для військових та тих, що потребують нашої підтримки тут, у тилу - батьків та дітей. Важливо заручитися підтримкою друзів, близьких, разом обговорювати труднощі та ділитися своєю тривогою. Не тримати все у собі й не намагатися бути сильнішими, ніж ми насправді можемо бути. А також не соромитися дозволити іншим допомогти вам.
Розповідайте рідним, які зміни з вами відбуваються. Наприклад: «я стала самостійною», «я менше довіряю людям», «я вже більше довіряю людям», «я частіше звертаюсь до органів державної влади, знаю, як відстоювати свої інтереси», «я ціную нашу громаду, бо вона допомагає бути сильним для вирішення проблем”, - пояснює пані Юлія.
Робіть усе, що потрібно для вас і вашої сім’ї: звичні справи, господарство, школа, розвиток дітей. Для тої частини родини, яка залишається в цивільному житті, варто розглянути можливості для відвідування тренінгів, семінарів, гуртків, продовження навчання або кар’єри. Заповнюйте вільний час приємними та корисними справами: читайте, займайтесь спортом, творчістю чи ще чимось, що допомагає підтримувати активність та хороший настрій. Це допоможе впоратися з розлукою.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
