В сучасному суспільстві жінки відіграють ключову роль у різноманітних сферах суспільного життя, включаючи освіту, медицину, соціальну допомогу та багато інших. Їхній внесок є невимірним і невід'ємним для покращення якості життя мешканців Краснограда.
Жінки-керівниці проявляють себе ефективними лідерками, здатними приймати стратегічні рішення та мотивувати свою команду до досягнення спільних цілей. У сфері освіти жінки формують майбутнє суспільство, розкривають потенціал кожної дитини, надаючи їм можливості для самореалізації та розвитку. У медичній сфері жінки надають кваліфіковану допомогу пацієнтам. У сфері соціальної допомоги жінки відіграють важливу роль у наданні підтримки та захисту найвразливішим верствам населення, допомагають вирішувати соціальні проблеми, забезпечуючи необхідну підтримку тим, хто цього потребує.
Красноград.info розкаже історії неймовірних жінок Красноградщини, які присвятили себе улюбленій справі. Це медична сестра, вчителька, кухарка, лялькарка, письменниця. Всі вони на своєму місці сприють розвитку міста в цілому та покращують життя мешканців Краснограда.
30 років роботи в реанімації
Ірина Попова старша медична сестра відділення анестезіології та інтенсивної терапії Красноградської центральної районної лікарні. Народилася в Чернівцях. В дитинстві була непосидюча. На новорічних святах, вже з двох років читала свої вірші, які пізніше перетворилися в серйозну поезію. 30 років присвятила себе своїй улюбленій справі - медицині. Багато людей знають Ірину, як веселу компанійську людину. А пацієнти щиро дякують за турботу і професіоналізм.
Ірина Попова.Фото: з архіву героїні матеріалу
"В перший клас пішла в Німеччині. Мій тато В'ячеслав Григорович був військовий, матуся Любов Федорівна медикиня, працювала в військовому шпиталі. Школа від полігону знаходилася далеко, але я просилася ходити сама. Мама мене відпускала, а сама через декілька метрів йшла за мною.
Після Німеччини ми переїхали в Казахстан до Семипалатинська. Через радіацію на полігоні багато хто хворів, тому тато звільнився зі своєї посади і вступив до Харківської школи міліції. А в Красноград переїхали, бо батьки тата жили саме тут. Тут я вступила до Красноградського медичного училища. Студенткою вже працювала санітаркою в відділенні реанімації ЦРЛ.
Професію я іншу для себе не бачила, крім, як вступити до медичного училища. Мама коли працювала в шпиталі, завжди брала мене з собою на роботу. Підключить крапельницю солдату, а я сиджу, контролюю процес. І починалось: “Дядя, вам не погано? Дядя, дихайте глибше! Дядя, як ви себе почуваєте?” Думаю, вони мене всі там запам’ятали", - весело розповідає Ірина.
Сім’ю – чоловіка Віталія та двох доньок Юлію і Анюту, вважає своєю стіною. Вони їй і підтримка і розрада. Ще, дуже любить собак. Це її вірні друзі – азіатський алабай Коба і два мініпінчери.
З 1993 року Ірина працює в реанімаційному відділенні. З вересня 2022 року стала старшою медичною сестрою відділення анестезіології та інтенсивної терапії Красноградської центральної районної лікарні.
"Наше відділення відрізняється від інших тим, що воно особливе. До нас надходять люди в важкому стані. Вдвічі важко було в період пандемії, але завдяки сучасному обладнанню нашого відділення ми впорались з цією проблемою. Під час війни пацієнтів не меншає та ми сильні і витривалість наша, як імунна система, що працює на повну", - ділиться Ірина Попова.
Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього
Людмила Зінченко вчителька історії України, Всесвітньої історії та Харківщинознавства Красноградського ліцею №1 ім. О.І. Копиленка. Авторка наукової роботи про атомний вибух, який стався в селі Хрестище - "Вибухова історія замовчувана роками", секретні матеріали. Є членом Красноградської топонімічної комісії, як історикиня і краєзнавиця.
Людмила Зінченко.Фото: з архіву героїні матеріалу
"Дитиною була хуліганкою. Лазила по всіх парканах та деревах. Сукні та штанці завжди десь рвала. Колінця забиті. Батько і мати, було, шукали по всьому місту. Так що, я родині не давала часу для суму. Вже в шкільному віці стала більш спокійною. Добре навчалась. Хоча клас наш був шустрий. Пригадую, взимку каталися з гірки, ще на старому стадіоні, я ногу підвернула. Однокласники мене на руках додому несли.
Після училища працювала головним зберігачем фонду в Красноградському краєзнавчому музеї. І тут почалась моя любов до історичних архівних документів. Я написала багато наукових робіт. Часто друкувалась в районних газетах. Але я досі маю велику кількість нереалізованих ідей та робіт", - каже Людмила Юріївна.
На той час в школі звільнилося місце вчителя історії. Пані Людмилу запросили на роботу. У неї добре виходило викладати і три роки пролетіли немов один рік. Директор Володимир Пальошко вмовив залишитись. З 1998 року Людмила Зінченко працює вчителькою історії в школі № 1.
"Учням часто повторюю народну мудрість - «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Треба шанувати предків і те, в яку епоху вони жили. У мене навіть був проєкт, учні мали принести Древо сімейне. Бо, як з'ясувалося, деякі діти не знають своїх бабусь та дідусів. Одна учениця провела ціле розслідування і виявилося, що вона з дворянського роду.
Особисто я поважаю історію своєї родини та предків. Мій батько Юрій Констянтинович був розвідником, матуся Євдокія Олександрівна санітаркою в шпиталі. А познайомилися в офіцерському клубі в Кенінгсберзі по закінченню Другої Світової війни. В Краснограді жили тітки батька, тому вони переїхали сюди. Красноград не тільки моя батьківщина. Це – моя сім'я", - ділиться Людмила Зінченко.
Пані Людмила визнає, що бути членом топонімічної комісії дуже важко, особливо з моральної точки зору. Рушиться все те до чого звикали, а сенсу в тому немає. Від того, що зміниться назва вулиці, чи міста - не зміняться люди, які там проживають.
Готувати для чоловіків, стало справою життя
Вікторія Музалевська 30 років працює кухаркою в Красноградському НафтоГаз ТОВ "Олександр". Готувати для чоловіків, що працюють на такій важкій роботі - для Вікторії стало справою життя. Любов до кулінарії прийшла, коли вже почала працювати на кухні. День за днем жінка закохується в свою професію. Кожен рік вдосконалює нові техніки з приготування різних страв. Любить подорожувати по Україні.
Вікторія Музалевська.Фото: з архіву героїні матеріалу
"З останньої подорожі до західної України, відкрила для себе бограч. Але в кожному районі він різний. Одразу полізла в інтернет і дійсно, бограч має декілька видів приготування. Він є класичний, і як гуляш, є з різним копченням та з різними інгредієнтами. Дуже зацікавила мене ця страва, тож, як приїду додому обов'язково його приготую.
На роботі чоловікам здебільш подобаються моя випічка, солодощі. Можуть відмовитись від м'яса, але від печеного - ніколи. Також просять мої фірмові смажені пиріжки та біляші", - каже Вікторія Музалевська.
Мої ляльки живуть в п'ятьох країнах світу, на двох континентах
Вікторія Зам'яткіна - майстриня Тедді та майстриня скульптурної Ляльки. Учасниця трьох Великих Слобожанських ярмарків. Мала персональну виставку в Красноградському Краєзнавчому музеї. Є учасницею Української Асоціації Ручної Творчості UAHA. В 2018 році отримала диплом від Книги Рекордів України - виставка, в якій брали участь 1001 Янголи з назвою "Ті що завжди поруч" в Великій Лаврській Дзвіниці. Отримала призові місця на конкурсі від Асоціації при підтримці Глобального Об'єднання Лялькарів GDS Англія. Публікувалась в Артбуках "Модна лялька 2021".
Вікторія Зам'яткіна.Фото: з архіву героїні матеріалу
"Лялькою займаюсь вже 9 років. Років 6 скульптурними ляльками, і деякі з них вже живуть у різних приватних колекціях по світу. Потім відкрила для себе ще одне направлення - Тедді. Деякі знайшли свій новий дім в різних куточках світу.
Клієнти, між собою, мене називають чарівницею. А мої вироби надихають своїх господарів кожен день особливою енергетикою, яку я вкладаю при їх виготовленні.
Матеріали, з яких виготовляються вироби - це професійні тканини, хутро, італійська віскоза, німецька Shtayf, Hembold віскоза, мохер, плющ, альпака. Натуральні тканини шовк, віскоза, атлас шовковий, чесуча, тонка бавовна, тонкі льняні тканини та інше. Глина, з якої ліпиться лялька, - Cernit Бельгія, Fimo Німеччина, Sculpey США, Premier Японія.
Кожна лялька іде в індивідуальній, ексклюзивному пакуванні. Має паспорт виробу і фото. Асортимент в наявності не великий, бо створення їх займає деякий час. Тедді 5-7 днів, а лялька 20-30 днів.
Пишаюся тим, що мої роботи живуть в п'ятьох країнах світу, на двох континентах", - з гордістю розповідає пані Вікторія.
Строки ллються з моєї душі немов ріка
Галина Таран письменниця, поетеса. Членкиня Національної спілки письменників України. Редакторка книги альманаху "Красноградські етюди". Нагороджена почесною відзнакою "За заслуги перед містом Красноградом".
Галина Таран.Фото: з архіву героїні матеріалу
"В 2 рочки я вже добре розмовляла. Мама взяла мене на новорічне свято до бібліотеки, де вона працювала. От я стою на табуретці читаю дідусю Морозу віршик і, щось мені здалось, що того мало, аби заробити подарунок новорічний. І я почала вигадувати ще вірші, стоячи під ялинкою. Потім писала вірші в школі і на роботі. Вітальні, експромтні, душевні, любовні і просто для себе писала вірші. Хоча я за фахом медик. Після закінчення школи вступила до Красноградського медичного училища. Після, пішла працювати в інфекційне відділення старшою медсестрою Красноградської центральної лікарні і, аж до пенсії.
Саме з того часу почала друкувати більш серйозні роботи. Не вмію писати вірші на замовлення, бо для того має бути натхнення. Для моєї музи потрібна якась подія, або особистий душевний стан. Тоді строки ллються з моєї душі немов ріка. Іноді, мені здається, що то Всевишній направляє мої думки для моїх віршів.
Я корінна жителька Краснограда, жила на вулиці Театральній, яка зараз 19 вересня. Люблю своє місто, люблю кожен його куточок. Тут народжуються люди, які прославляють свій рідний край не тільки в Україні, а і за її межами. Кожен рік Красноград покращується на очах - змінюються сквери, парки, дерева, будівлі. Роки ідуть, незмінною лишається лише моя душа, така ж весела і тендітна. Бо я - жінка".
Вірш Галини Таран "Я - жінка". Фото: з архіву героїні матеріалу
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
