Малим ходив на всілякі гуртки, відвідував ліплення, гурток фокусів, конструювання, моделювання, співи, танці. Хотів ще піти на мотокрос, але йому не довірили техніку, переживали за неї. Спорт став порятунком Олександра Шатохіна. Мрія бути тренером - здійснилась. Мрія вивести команду до перемоги в області - здійснилась. Попереду головна ціль - відкрити свій спортзал і привчити дітей любити спорт з раннього віку.
Красноград.info завітав до Олександра, дізнався про спорт та спортивні досягнення в житті. Але головна подія сталась в цьому році, в його ювілей - участь в марафоні Spartan Kyiv.
Ще юним пропагандував спорт
Народився Олександр Шатохін 20 квітня 1974 року в Харківській області в Валківському районі в селі Сніжкове. Мама Лідія Дмитрівна ростила хлопчика сама, дуже непосидючим був. Навчався в першій школі. Пропускав майже всі заняття. Його старша сестра Ірина Олександрівна ходила на всі батьківські збори і коли викликали батьків. Тому, мама ніколи не знала, що у Саші, щось погано зі школою.
Олександр Шатохін з матусею Лідією Дмітрівною та сестрою Іриною.Фото: архів героя матеріалу.
"В школі я не навчався, в школі я бешкетував. Хоча, дуже подобалися уроки музики та фізкультури. Після школи вступив в професійне технічне училище. В цей період вже почав пропагандувати здоровий спосіб життя. І біля себе збирав хлопців, які теж любили спорт. Робив все самостійно. Навіть, якщо я відвідував секцію з кікбоксингу, то все одно вдосконалював навички та тренувався більше сам. Займався спортом на природі, бо я вважав і вважаю, що це правильно. Ходив на тренування 2-3 дні. Далі, я все сам. Тому, одночасно міг відвідувати бокс, карате, футбол.
Юний Олександр Шатохін в спортзалі.Фото: архів героя матеріалу.
В усіх спортзалах мені подобалось, що попереду на тренуваннях, завжди стояли майстри. Я мріяв бути там, а ліпше там, де тренер. Тренував нас майстер спорту з боксу Валентин Кожушко. Він підняв молодь і випустив таких бійців, як Дмитрій Федас, Роман Крикля, Євген Трусов. Це юнаки, які достойно представляють Красноград, область і Україну. Але, хотілося, щоб вони робили щось для спортивного майбутнього в своєму Краснограді. Це стосується і Михайла Мудрика та Андрія Луніна", - говорить Олександр Шатохін.
Олександр Шатохін з тренером Валентином Кожушко.Фото: архів героя матеріалу.
Леонід Кучма та Леонід Кравчук дивились на роботу стройбату
Іноді тренер хворів і Олександр заміняв його. А тоді в моді були зачіски - поголена голова і лише в кінці залишали волосся для хвостика. У Олександра була саме така. Отже, через декілька днів, на його заняття, майже всі діти прийшли з поголеними головами і хвостиками ззаду. Тоді Олександру було 20 років, але вже тоді він зрозумів, що став авторитетом для дітей. Та головні події почались вже в армії.
"Служив у інженерно-технічному батальйоні міста Мартинівка Одеського воєнного округу. Маю звання старшини. Наш стройбат будував два панельних багатоповерхових будинки для офіцерського складу п’ятої повітряної армії України. Ще тоді до нас приїздили Леонід Кучма та Леонід Кравчук та дивились на нашу роботу. Рота моя була спортивна. Тому ми легко працювали. До речі, з хлопцями з якими служив, продовжую спілкуватись і зараз. Все завдяки соціальним мережам", - розповідає Олександр Олександрович.
Олександр Шатохін з армійським товаришем.Фото: архів героя матеріалу.
Тренер чемпіонів першої ліги
Футбол зайняв важливе місце в житті Олександра вже після армії. Каже, грав всюди, де брали. Для будь-якого спортсмена футбол - чудове кардіонавантаження. А це міцне здоров'я. В певний момент його взяли в команду “Червоний партизан”, який грав абсолютно з усіма командами району. Проте Сахновщина лишалась для футболіста червоним прапором для бика.
"В нашій команді грали всі, хто міг бігати. Грали ми з усіма командами району. Були перемоги і поразки. З Василем Дядієм багато чого робили для команди. Вже в 2018 році Павло Вереніч покликав мене допомогти з молодими футболістами команди “Колос” Красноградського району. Займався дисципліною та організаційними питаннями. Та, сахновщинська команда для мене стала незакритим гештальтом, хотілось у них виграти. Ну і з новою командою “Колос”, де я був тренером - це сталось, бо вони достойна команда, достойне майбутнє Краснограда. Саме з ними ми стали переможцями в першій лізі чемпіонату з футболу Харківської області.
В 2020 році отримав ліцензію “С” Харківської обласної асоціації футболу - право тренувати футбольні команди в Україні до першої ліги", - розказує Олександр Шатохін.
Олександр Шатохін з друзями по футболу.Фото: архів героя матеріалу.
Прихистив дітей переселенців та допомагає воїнам ЗСУ
В лютому 2022 року зустрів війну в Краснограді та хотів приєднатись до тих мешканців, які пішли служити. Але в військкоматі йому сказали, що треба почекати, бо тоді брали чоловіків, які вже мали за плечима воєнний досвід, або молодших. Вже 26 лютого Олександр прихистив 17 дітей віком від 3 місяці до 3-х років.
"Я засмутився коли мені відмовили в військкоматі. Але вже 26 лютого один дзвінок вирішив моє подальше життя під час воєнного стану. Я прихистив 17 діточок з Харківщини. Допомагав їм всім чим міг та і красноградці нас не залишили в біді. Пробули у мене вони майже з пів року".
Олександр Шатохін з маленьким героєм. Фото: архів героя матеріалу.
Україна стикається з надзвичайно складними викликами, пов'язаними з військовими діями росії на нашій території. Українські військові знаходяться на передовій, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави. Кожен українець відчуває відповідальність перед збройними силами, які захищають нашу Батьківщину. Олександр стверджує, кожному треба долучатися до благодійності та підтримки наших героїв на передовій. Кожен донат має безпосередній вплив на покращення умов життя та забезпечення потреб військових.
"Вважаю, що кожен, у кого є можливість, просто зобов'язаний допомагати нашим воїнам. Їх безпека - наша безпека. Я з перших днів повномасштабної війни допомагаю і закликаю це робити кожного. Це можуть бути і медикаменти і медичне обладнання, допомога шпиталю, приготування їжі бійцям, донат на бойове спорядження та засоби захисту, психологічна допомога.
Я вірю, що спільними зусиллями ми зможемо реально змінити життя наших військових і показати, що ми з ними разом в їх боротьбі за мир і свободу", - звертається до всіх Олександр.
Грамота Олександру Шатохіну від військових.Фото: архів героя матеріалу.
Участь в благодійному забігові Spartan Kyiv
Яскраві моменти сміливості та єднання. Таким був для Олександра Шатохіна благодійний забіг з перешкодами Spartan Kyiv. Цей день став не тільки справжнім випробуванням духу та тіла, але й неймовірним проявом готовності допомогти ЗСУ. Там зібрали понад 3 000 000 грн. Ці кошти стануть важливим внеском у справу захисту нашої країни. Кожна гривня з цієї неймовірної суми буде спрямована на підтримку Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Також їх використають на протезування та реабілітацію пораненого бійця.
У забігові брали участь понад 2000 учасників. Вони стали Героями не тільки для себе, але й для всієї України, показуючи, що разом - ми можемо подолати будь-які виклики. Така сила волі, витримка, та непохитний дух - робить наш народ непереможним.
"Дякуючи Павлу Четверікову, я вирішив себе перевірити на витривалість. Тому почав готуватись до забігу в Києві. Павло 19 березня зареєстрував мене в марафоні, і як виявилося, випали ці змагання на мій ювілей. Дякую фонду "Харків 1654", які стали спонсорами моєї подорожі до Києва. На тренуваннях я побив свої рекорди, які поставив ще років 10 тому. Тож був готовий. Але це я так думав. Найважче на мене чекало попереду. Але думки моїх найрідніших людей були зі мною - моя матуся, кохана дружина Оксана та красуні донечки Олександра та Євгенія.
Я приїхав, оселився в крутезній квартирі нового багатоповерхового району столиці, яку знайшов мені мій друг красноградець Денис Діколь. Відпочив, зібрався і поїхав на Труханів острів. О 06:00 ранку там вже були люди різного віку, які бігали. Змагання почались о 10:00. Мій старт о 10:15 ранку. І тут, почалось.
Брали участь майже 2000 учасників. Були і професійні спортсмени, і бабусі, дідусі, військові, люди з інвалідністю. Дуже вразив мене один момент, аж до сліз. Я побачив високого хлопця, а за його ногу був прив'язаний невисокого зросту хлопець. Як потім виявилося то біг сліпий зі своїм поводирем. І от скажіть, хіба це не мотивує? Та це найкращий день мого життя, найкращий ювілей.
Потрібно було пробігти 6 км і подолати 21 перешкоду за 50 хвилин. Отже, старт. Забіг розпочався з лісу. Там на нас чекала болотиста місцевість. Бігти важко, бо м'яка поверхня. Далі декілька дерев'яних споряджень. Після лісу пісок, до якого я взагалі не був готовим, бо якби я знав, то тренувався у нас на Зоні відпочинку. За 1,5 км піску ноги вже забились. Далі колючий дріт, під яким треба пройти і вийти в воду. Попереду похила дошка, на яку треба зайти і побігти далі. Троси, канати, руки мокрі, все слизьке. Я його не пройшов, тому пробіг одне штрафне 300 метрове коло.
І тут, переді мною виросла гора зі сходами, як наші три Шахівки. В навантаження дали відра з щебенем. Потім шкільна драбина, коло, рівнина, важкий мішок за плечі і знову в гору по сходах. І саме тут я зрозумів, що видихся. Цей мішок треба ще прив'язати до каната, підняти і опустити. А там, ще різні перешкоди зі стрибками, з танцями, перетягуванням каната. І фінішний стрибок через багаття. В кінці я Павла Четверікова згадував не злим тихим словом, все було в кайф. Фініш, нагородження, спільне фото, дружні обійми. Я повертався додому з почуттям окрилення і перемоги.
Тепер попереду ще одна ціль - спортзал, де я буду навчати дітей любити спорт", - з почуттям щастя говорив Олександр Шатохін.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
