Михайло Мудрик – у свої 22 грає за лондонський “Челсі” та вважається найдорожчим українським футболістом. За перехід Мудрика з “Шахтаря” британці заплатили 70 млн євро та ще 30 млн євро бонусів. Цей трансфер став найдорожчим в українській Прем'єр-лізі, зимовому вікні трансферів англійської Прем'єр-ліги та побив рекорд іншого відомого українця, який грав за той же “Челсі”, – Андрія Шевченка.
А народився юнак у Краснограді в сім'ї Петра та Інни Мудриків. Хлопець з дитинства цікавився спортом і вибрав футбол, попри те, що мама наполягала на танцях, які в нього теж добре виходили. Тато футболіста впевнений, що саме завдяки його сину зараз живий “Шахтар”, адже клуб отримав за трансфер його сина гарну суму.
Ми поговорили з Петром Мудриком та дізнались про перші кроки у спорті Михайла, його жагу до занять футболом та перемоги суперника за будь-яку ціну. А ще тато поділився з нами спогадами про кумедні моменти з дитинства сина та розповів про Михайлову наполегливість при вступі у Харківську футбольну школу.
Михайло захоплювався футболом з дитинства
Коли народився Михайло, в країні була криза після отримання незалежності. Людям часто затримували зарплату і вони шукали додатковий заробіток. Так і Петро Мудрик мав додаткову роботу та повертався додому пізно увечері. Проте маленький син завжди чекав його і не дивлячись на погоду, просив іти на стадіон п'ятої школи та ганяти разом м'яча. Грали чесно, тато ніколи не піддавався сину, а Михайло – дуже не любив програвати та ніколи не йшов додому, поки не виграє. Так, батько розвивав характер переможця в Михайлу.
Маленький Михасик
Коли хлопчик пішов до першого класу, батьки записали його на танці до колективу “Вікторія”, бо мама бачила його саме на сцені. І насправді в нього дуже добре виходило танцювати. Він став підтягнутим, струнким, кожен рух давався йому з легкістю, і здавалося, що він на сцені не танцював, а літав. Але через декілька років Михайло поставив батьків перед фактом, що хоче займатись футболом. Тож не вагаючись тато відвів сина до Красноградської спортивної школи, де першим тренером з футболу став Михайло Меркулов.
Михайло на заняттях танцями Фото: Петро Мудрик
“Оскільки в мене був мікроавтобус, я почав возити команду на різні матчі. Їздили в Кобиляки, Сахновщину, Харків, Золочів. Куди я тільки їх не возив. І скрізь ми перемагали. Саме так почалось спортивне життя мого сина. Я кожен день возив його на тренування. Побачивши, що у Михайла дійсно виходить грати в футбол, я почав вивчати цей спорт, заглиблюватися в різні техніки, щоб давати йому поради.
Ми їздили на різні змагання з більш досвідченими командами. У 9 років Михайло зустрічався з “Металістом” та “Шахтарем”. Наша юніорська команда завжди вигравала, бо Михайло постійно забивав м’ячі, не даючи розслаблятися команді противника. А ще на турнірі в Кобиляках, куди приїхали різні команди з Донбасу, Дніпра, Харкова, мій син як завжди понабивав м’ячів, а я сиджу і думаю, що з цим усім робити далі, бо тренера цих всіх команд почали придивлятися до мого Михайлика”, – згадує батько футболіста.
Перша гра на Донбас Арені
Тоді ж в дев'ятирічному віці батько взяв з собою сина на гру, яка проходила на Донбас Арені. На неї їздив колектив педагогічного коледжу, де Мудрик-старший працює.
“Після гри вже всі прийшли в автобус. А нас нема і нема. Всі чекають Мудриків. А мій син зупинився біля магазину для фан-клубу, а потім і мене затягнув туди. А там м’ячі, знаряддя для футболу, футболки, шарфи, кеди, шапки. Весь автобус чекає, а ми йдемо двох з двома великими сумками, здавалося, що тоді ми скупили весь цей магазин. Головне, що Михайлик був задоволений”, – згадує з посмішкою тато.
А інший кумедний випадок стався в Криму, куди сім'я їздила відпочивати кожне літо:
“Одного разу пішли в аквапарк, де просто неба були великі акваріуми з рибами. А син все ж заглядає до них. І лишень я відвернувся, як він впав в акваріум, який був в рівень з землею, на басейн схожий. Дивлюсь, а мій Михайло вже з рибами плаває”.
Сім'я Мудриків Фото: Петро Мудрик
Вступ до Харківської футбольної школи
Михайло чітко вирішив, що хоче навчатися в Харківській футбольній школі, після матчу в Кобиляках, де активно забивав противнику гол за голом. Та тато поставив йому умову: “Як виповниться тобі 10 років, тоді ми обов’язково поїдемо”.
Хлопчик не забув цю умову і активно почав нагадувати про неї в 2011 році, якраз перед весіллям старшої сестри. Всі готуються до свята, а син не відстає від батька, щоб поїхати до Харкова. Михайлик кожен день питав: “Тато, коли ми поїдемо в ту школу? А що треба, щоб поступити в ту школу? А які документи потрібно зібрати?”. Петро Мудрик зв'язався із “Металістом” та дізнався, де, як і коли відбудуться оглядини майбутніх учнів.
На другий день після весілля Михайло підходить до тата і каже:
– Ну що?! Їдемо?! – а тато йому відповідає:
– Та куди ж ми поїдемо, якщо хочеться ще другий день погуляти, – а син йому:
– От ти мені обіцяв. Поїхали!
Так вони на вихідних зібралися і поїхали до Харкова. Там вже знали, що до них їде Мудрик. Та про це батько синові нічого не сказав, бо на вступ приїхали тисячі дітей з усіх куточків України. Коли Михайло на полі показував свої здібності, усі судді в один голос говорили: “Так це ж Мудрик! Треба брати!”
“Приймати рішення звичайно треба всією сім’єю. І порадившись, ми з дружиною ще раз поїхали до школи. Це була нова школа з Нідерландською методикою, яка на сьогодні є найсильнішою, бо на першому місці стоїть освіта. Михайло там навчався на відмінно всі дев’ять років.
Кожен день два тренери слідкували за освітнім процесом. Якщо сьогодні п’ять уроків, учень мав проявити себе на кожному з них. Друге місце – дисципліна. І не дай Боже, щоб вчитель зробив хоч одне зауваження в щоденнику. І от той щоденник перевіряється усіма тренерами, класним керівником, потім дивиться вихователь в академії, а тоді ще й тато дивиться. Тренера зазначали, що кожного вечора на стадіоні можна було побачити лише Мудрика”, – згадує батько футболіста.
Михайло Мудрик в дитинстві
Перехід Михайла Мудрика в “Челсі”
Вчився у футбольній школі Михайло на відмінно. Дослухався, як викладачів і тренерів, так ослухався і до порад тата, виконував всі його вказівки. Одним з таких випадків було стати на шпагат. Коли Петро Мудрик забирав сина в п’ятницю увечері додому зі школи, тренер натякнув на роботу вдома над шпагатом. Це потрібно було для швидкого бігу та роботи над ударами по м’ячу в стрибку. І вже в суботу батько граючись з сином поклав на паркетну підлогу дві подушки і попросив ногами сунути їх в різні сторони. Так і навчив Михайлика ставати на шпагат, після чого, той став найкращим при здачі нормативів.
Другий такий випадок був із набиванням м’яча. Тато пояснював сину, що набивання – це своєрідний контроль над м’ячем. Михайло почав набивати з 10 ударів підряд, потім 50, а через день було вже 100.
“На турнірі “Шкіряний м’яч” в фіналі сталася нічия. Не було ані пенальті, ані додаткового часу. Дали лише додаткові вправи, однією з яких було набивання м’яча. Ось тут і згодилися мої настанови. Михайло набив понад 3 000 разів по м’ячу. Тоді всі сміялися і кричали: “Зупинись!”. Саме так команда завоювала “Золотий м’яч”, – розповів батько.
Михайло Мудрик
У юнацьких клубах Михайло Мудрик з 2010 по 2014 грав за “Металіст”, з 2014 по 2016 за “Дніпро”, а з 2016 по 2018 за “Шахтар”. Вже у 2018 він перейшов у професійний футбол та до 2023-го грав за “Шахтар”. При цьому по року перебуваючи в оренді в “Арсеналі” та “Десні”. А його зимовий трансфер до лондонського “Челсі” зробили юнака найдорожчим футболістом України.
“Перехід до “Челсі” не залежав від рішення Михайла. Так вирішили в клубі “Шахтар”. Він хотів в “Арсенал”. Та його долю вирішила запропонована англійцями сума більша на 5 млн євро від іншої пропозиції. І в принципі завдяки йому “Шахтар” існує досі. Завдяки цьому грошовому договору”, – вважає Петро Мудрик.
Батько розповідає, що зараз у Михайла є 4 тренери: з дієтології, з фізичної підготовки, по техніці, і зі спортзалу. Це говорить про те, щоб бути топ-футболістом треба в себе вкладати по максимуму. Ще юнак грає в професійний теніс та мріє зіграти головну роль в кіно.
Тато для сина є наставником. Людиною, яка підтримала з першого кроку в футболі та, чиї поради завжди на першому місці.
“Завжди перед серйозною грою сина йду до церкви помолитись. Я – тут, а Михайло – там”, – каже батько.
Родина Мудриків
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
