Наталине розташоване на лівому березі ріки Берестової в трьох кілометрах від районного центру. Через село пролягає автомагістраль Дніпро-Харків, тому воно поєднано з невпинним рухом і має постійний зв'язок зі світом. Історія села пов'язана з історією краю і сягає глибину століть.
Наталине є одним з найстаріших сел нашого району. Воно було засноване на землях, які раніше належали до Вольностей війська Запорозького. Після ліквідації Запорізької Січі в 1775 році було створено Азовську губернію з адміністративним центром в Бєльовській фортеці, генерал-губернатором було призначено графа Василя Черткова.
На честь кого назване село Наталине та його історія заснування
Територія по обидві сторони ріки Берестової від Попівки до Леб'яжого була власністю козака Полтавського полку Педаша. В кінці XVIII століття вона перейшла у володіння опішнянського сотника Корецького. Місцевість де зараз розташовані колгоспні землі села Наталино були покриті густим лісом, який називався “товщею”. Поблизу теперішнього мосту через річку Берестова знаходився “Татарський перелаз” - Яновський брод. В частині лісу, який і зараз називається “Корисовая”, знаходилось невелике земляне укріплення для спостереження за рухом татар.
Губернатору Азовської губернії графу Василію Черткову було “пожаловано” із земель Корецького 3650 десятин землі. В 1776 році Чертков разом зі своєю родиною переїжджає до Бєльовської фортеці. В 1777 році частину земель території сучасної Наталинської сільської ради граф дарує дружині. Поселяє декілька дворів селян і дає назву поселенню Наталіно, на честь своєї дружини Наталії Дмитрівни. Енергійна графиня піклувалась про своє містечко і його мешканців. У 1787 році при візиті імператриці Катерини II до Костянтинограда, її світлість високо відзначила заслуги Василія Черткова. Нагородила графа орденами Анни І-ступеня і Олександра Невського. Подарувала діамантовий перстень вартістю 6 тис. руб. Також, від її високості, отримав в управління Саратовську губернію. Внаслідок інтриг графа Григорія Потьомкіна Харківське намісництво і свої землі сім'я Черткових залишає і переїжджає до Воронежа. В історичних джерелах село наталине в 1778 - 1781 роках згадується, як містечко Наталинськ.
Губернатор Азовської губернії граф Василій Чертков разом з дружиною Наталією Дмитрівною.Фото: Історичний фото архів.
Там де є історія - вирує життя.
Наталія Кашуба - бібліотекарка Наталинської бібліотеки. Вона є берегинею не тільки книжкового фонду села, а і історії народження Наталине.
Народилася в селі Жовтневе нині Покровськ Красноградського району. Навчалась в Красноградській НВК №-2. По закінченню поїхала до Харкова заробляти гроші. Влаштувалася на підшипниковий завод. Але, Наталія Петрівна багато читала, тому, доля привела її до бібліотеки, де працює і нині.
“Працювати бібліотекарем, взагалі-то, я мала тимчасово, бо прийшла на декретне місце. Сину було на той час 3 рочки, тому віддала у садочок і почала роботу, в якій нічого не тямила. Директор Ярмоленко мене заставив навчатись і я вступила до Культурно просвітницького училища. Три роки пролетіли, як один день. З жовтня 1985 року я офіційно почала працювати бібліотекарем”, - ділиться зі спогадами Наталія Кашуба.
Працювала в старій будівлі села. Читачів на той час було багато, тому в 1986 році, коли в Наталине побудували клуб, в одне з приміщень перевели сільську бібліотеку.
“На той час, новий клуб був для нас наче палац. Великі приміщення, велика сцена та зала на 300 місць, гримерки, роздягальні, туалети з умивальниками, а найголовніше - там було тепло, новітня система опалення. Саме там вирувало культурне життя села.
Тяжкі 90-ті зруйнували все. Почали красти інвентар, потім винесли вікна, двері, почали вирізати труби. В бібліотеку поставили важкі металеві двері. Прийшла на другий день - ні дверей, ні меблів, добре хоч книги лишили, хоча дещо вкрали. Дякую Віоліті Боровській, яка на той час врятувала нашу бібліотеку, бо ніхто не хотів брати на себе відповідальність. Тільки в травні 2000 року мені виділили приміщення, куди разом із збереженим книжковим фондом села я переїхала працювати, працюю тут і до нині. В 2012 році знову дякуючи Віолеті Павлівні в кабінеті зроблено ремонт, встановили новітнє обладнання - тепер і читачам приємно до нас приходити і книги зберігаються в гідному для них приміщенні”, - розказує Наталія Петрівна.
Наталія Кашуба бібліотекарка Наталинської бібліотеки.Фото: Анжеліка Манучарян.
Наталія Петрівна є берегинею історії, яка пов'язана з народженням та розвитком села. Із задоволенням слухала, хто, як і кому продавав землі села та як важко жилось селянам в ті далеки часи.
“В кінці XVII століття Наталине перейшло у володіння чиновника Шахова, і було перейменовано в село Шахівка. Незабаром, Шахов продає село двом іншим панам: ліву сторону села - Безику, а праву - Нечаєву. Нечаєв, свого часу, одну вуличку продав пану Кучаєву - зараз вулиця Промислова. Дуже рідко, але ще можна почути, як старожили називають її “Кучанка”. У Безика була “економія” яка розташовувалася на місці танцмайданчику, що була за клубом. Там він розбив грядки і вирощув фрукти та овочі. Селянам, які обробляли землю платили від 10 до 20 коп.. Сам Безик проживав у Німеччині і приїжджав у село лише на великі свята. Для нього стелили килими біля церкви де збирався весь бідний люд, бо він роздавав їм по копійці", - розказує Наталія Петрівна.
За даними на 1859 рік у селі Наталине Костянтиноградського повіту Полтавської губернії мешкало 610 осіб. Налічувалось 76 дворових господарств. Існувала православна церква де відбувався щорічний ярмарок. Станом на 1900 рік село було центром Наталінської волості.
Вид на ріку Берестову. Костянтиноград.Фото: Анжеліка Манучарян.
Часи кріпацького пригноблення і безправ’я
Жителі села зазнали на собі весь жах кріпацького пригноблення і безправ'я. Селян продавали, роздавали як речі. За будь-яку меншу провину за приказом поміщика сікли різками. Після відміни кріпосного права селяни одержали в наділ малопригодну для землеробства землю. Цієї землі не вистачало навіть для того, щоб сплатити податки і задовольнити свої щоденні нестатки. Селяни були змушені на кабальних умовах орендувати землю у поміщиків і куркулів. Орендна плата з кожним роком підвищувалась, злидні селян все збільшувались.
За переписом 1910 року в Наталине було 244 господарства, з яких 84 зовсім не мали орної землі. у 53 господарств не було худоби. Більше третьої частини землі належало куркулям. Сільські діти не мали можливості вчитися. На кожні 100 чоловік населення було більше 80 чоловік неписьменних.
Іван Іжакевич. Кріпаків міняють на собак. 1952 рік.Фото: Анжеліка Манучарян.
“Нашого діда разом з п’ятьма кріпаками пан Безик виміняв за собак у Вербівського поміщика. Бабуся наша теж була кріпачкою. Важка робота та бідність рано підломили здоров'я і вона померла зовсім молодою. Нашій мамі Христині Сиводер недовго довелося бути з батьком. Сахновщинський поміщик забрав його у Безика за якусь дрібничку. Її ж брат віддав у найми, де змушена була працювати на поміщика за 1 рубль на місяць. А таких селян було немало в селі.
У пана ж Нечаєва був пивний завод, який розташовувався на території нинішнього ДРП. Обслуговували його селяни. Працювали там з ранку до пізнього вечора, а за свою роботу отримували копійки. Хоча пивзавод був відомий за межами Костянтиноградського повіту Полтавської губернії”, - розповідають мешканці села Наталине Іван та Наталія Сиводери.
Частина будівлі пивного заводу пана Нечаєва.Фото: Анжеліка Манучарян.
Тільки з 1960-х років наталинські колгоспники будують заможне культурне колгоспне життя. За колгоспами Наталінської сільради закріплено на вічне користування 1800 га землі. Крім того, кожна колгосна сім'я має присадибну ділянку до 1 га, на яких вирощується хліб та городина для особистих потреб.
Не дивлячись на велике руйнування під час німецької окупації в колгоспну хату повернулися достаток і культура. Почали працювати ферми з кіньми та великою рогатою худобою. Вирощувався цукровий буряк, пшениця та багато іншої сільськогосподарської продукції. На кожний трудодень колгоспники одержували більше 1 кг хліба та інші продукти. Жителі села Наталино мали в особистому користуванні 314 корів, птицю, свиней та інше. В селі повністю ліквідована неписьменність. Всі діти пішли в школу.
Наталинська школа
До окупації гітлерівцями Наталинська школа працювала безперервно. Після окупації заняття не проводились. Саме приміщення школи було зайнято німецькими солдатами. Тільки після звільнення Красноградщини від загарбників були знову відновлені заняття в школі. В цей час продовжують працювати колишні вчителі Любов Захожай, Наталія Калюжна, Олена Чернухіна, Іван Губенко та інші. В цей період село переживало важкі часи: руїни, голод, холод, злидні. В сім'ях залишилися лише жінки, старики, підлітки та діти. Чоловіки усі були на фронті. Приміщення старої школи частково було зруйноване вікна вибиті виламані двері не відремонтовані печі. Школа знаходилась на повороті на Зачепилівку по обидві сторони дороги. Навчання розпочалося лише в жовтні 1943 року. Вчителі разом з учнями почали відбудовувати приміщення. Велику роботу в цьому провели тех робітниця з сином та вчителями. В класах було холодно, бо опалювали тільки рештками дерев. Не дивлячись на те що учням і вчителям доводилось не покладаючи рук допомагати колгоспу заняття в школі не припинялись та і навчатися учні добре.
"В післявоєнні роки не хватало чорнила. Його робили вдома з ягід бузини і обережно носили до школи. Зошитів теж не було, писали на старих газетах, які вимінювали на базарі за різні речі. Але ми хотіли вчитися тому при любій погоді поспішали до школи", - розповідає І. К. Скідан, свідок цих подій.
У 1955 році прийшла нова директорка Анастасія Тимошенко. За часи своєї діяльності провела величезну роботу. Школа в Наталиному стала однією з передових по успішності. Було відкрито шкільну майстерню, два нових шкільних класи, збудовані чисельні господарські приміщення, пасаджено сад. Не дивлячись на те, що школа знаходилась в старому приміщенні, завжди була в зразковому порядку. Директором Ніною Панфіловою було розпочато і завершено будівництво нового корпусу школи, поліпшено матеріальну базу. Наталинська школа набула сучасного вигляду. Нового 1977 навчального року колектив перейшов в нову двоповерхову школу. Велику допомогу в будівництві школи та її оснащенні надали численні промислові організації села. За часи директора Івана Прийдака вчителі школи мали велике педнавантаження, так як школа була нова і треба було докласти зусиль щодо оформлення кабінетів та упорядкування шкільної території. З травня 2000 року директором Наталінської школи стала А. Г. Мустафіна. По підготовці до нового 2001 навчального року комплекс посів І-місце серед шкіл Красноградського району.
Далі, 14 років керівником школи, була Віолета Боровська.
Зараз школу очолює Олена Гаврилова. Чудова людина, відповідальна, добра. Школа під її керівництвом та професійним колективом досягає значних висот у своїй діяльності. Олена Миколаївна гідно представляє інтереси свого закладу, в будь-якій ситуації знаходить вірний і легкий вихід. Завжди залишаэться людиною свого слова і справи.
"Народилась я на Близнюківщині в селі Далеке. Мої батьки працьовиті люди, але не освітяни. Нас в сім'ї п'ятеро - я четверта. Закінчувала восьмирічну Радгоспівську школу. Дякую директору школи Миколаю Москаленко, читав історію і я отриммувала задоволення від його подання матеріалу. Дякую вчительці української мови Людмилі Москаленко - мій авторитет, на яку я хочу бути схожею в усьому. Класним керівником був вчитель фізкультури Микола Воронкін. Клас наш був непередбачуваним, але відповідальним. Завжди мали бути першими і кращими.
Потім я вступила до Красноградського педагогічного коледжу. Жила у тітки Ольги Шевченко. Вона була вчителькою і я завжи з захопленням дивилась, як вона відноситься до своєї справи. Стильний сарафан, красива Блуза, мала окремий портфель для зошитів, окремий портфель для конспектів. А коли вона перевіряла зошити ,то окремий був вид мистецтва. Саме тому я навіть не сумнівалась в обраній професії - бути вчителем молодших класів, коли можна взяти дитину за руку і повести в незвіданий світ цікавих знань.
Хочу подякувати Віктору Ковальову, директору педагогічного коледжу, бо він мене підтримував і працював зі мною на уроці, який я давала. І звичайно, Лідія Гладка, яка варта поваги та шани. У мене стояло в журналі або - 5, або - 2. Вона говорила, що урок можна або знати на відмінно, або не знати взагалі", - розповідає Олена Миколаївна директор Наталинського ліцею.
Олена Гаврилова директор Наталинського ліцею.Фото: Анжеліка Манучарян.
16 років пропрацювала в Красноградській школі №4 вчителем початкових класів. Випустила прекрасних 4 випуски. Працювала 7 років методистом в Красноградському відділі освіти. Потім там же заступником начальника. П'ять років державної служби, але то все не для Олени Миколаївни, бо душа тягнулася до школи. Коли пришла нова влада їй запропонували стати директором школи. Наталія Гаврилова їде до Наталине, де на неї чекала нова посада і великий нелегкий шлях директора Наталинської школи.
"2014 рік. Прийшла, а тут вікна старі, побілені стіни і незнайомий колектив. Якби не Віолета Боровська, я б напевне не витримала. Пам'ятаю її слова:
- Ось, дивись. Вставимо вікна, помиємо поли. А на наступний рік, ще щось зробимо, а ти звикнеш за цей час.
І коли ми в перший рік дали більшу кількість дітей переможців обласних олімпіад, я зрозуміла, що я на правильному шляху. Час іде, є виклики, є зміни - треба впевнено крокувати з сучасністю. Рости разом з дітьми, з працівниками. Бути на крок вперед від тих вимог, які може поставити нове суспільство. Але, найбільшим досягненням роботи за 14 років в нашому закладі - є мій неперевершений, творчий, креативний педагогічний колектив", - говорить з вдячністю до свого колектива пані Олена.
В 2019 році побудували нову школу. Але, карантин та війна не дали дітям повернутися до класів. Онлайн навчання, звичайно, не є тим навчанням, коли діти активно живуть шкільним життям. Іноваційний, сучасний ліцей, який побудовано на кошти громади - чекає на своїх школярів. Після перемоги всі повернуться до нової школи.
Актова зала Наталинського ліцею.Фото: Анжеліка Манучарян.
Юрій Веклич вчитель Наталинського ліцею , який протягом літа працював над новим проєктом. Збирав колектив для створення освітньої платформи. Проєкт створено, і він єдиний, захищений. На сьогодні, платформа одна така, на яку без дозволу директора ніхто не зайде. Вона захищена від різної неприємної реклами, булінгу. Коли відвідали ліцей з перевіркою Організація дистанційного навчання державної служби якості освіти - то були від цього проєкту в захваті.
Юрій Веклич вчитель мистецтва та трудового навчання Наталинського ліцею.Фото: Анжеліка Манучарян.
Наталинський дитячий садок
Наталинський дитячий садок функціонував при колгоспі 1-Травня. Він займав так звану колгоспну хату. Догляд за дітьми був тільки в зимовий та сезонний період весняно-літніх польових робіт. З 1975 року дитячий садок знаходиться в мальовничому місці села Наталине - сільському парку. В березні 1977 року приміщення значно розширили, побудували просторну літню веранду. Обклали будинок білою цеглою, заасфальтували доріжки, посадили квіти. З дітьми проводилася робота по підготовці дітей до школи: формування початкових математичних уявлень, розвиток мови, малювання. Виховна робота провірялася вчителями Наталинської школи та інспекторами відділу освіти.
З 1982 - 1997 роки завідувачкою дитячим садком "Берізка" була Л. С. Касьян. Скільки сил і вміння потрібно було колективу, щоб підняти садок на належний рівень. Все приходилось робити своїми руками: скручувати дитяче ліжечка, розкидувати великі кучугури чорнозему, щоб оформити ігрові майданчики для дітей, сіяти траву і висаджувати берізки. Крім цього по крупинках збирали весь необхідний дидактичний матеріал, відповідну методичну літературу. Естетично оформлювали групи. Створювали куточок лісу "Наше село", зібрали старовинні речі для "Української кімнати". В 1997 році дитячий садок поєднали з середню школою.
Нині, Наталинський дошкільний заклад оновлено. Професійний колектив працює на правильному напрямку виховання дітей дошкільного віку. Очолює дитячий садочок "Ромашка" Олена Макогон.
"Наталинський ліцей опорний заклад. В нашій мережі є Попівська філія і дошкільний підрозділ. Дитячий садочок працює на високому рівні. Те, що наші діти складають на високому рівні ЗНО і підтверджують знання, які ми подали в школі - це тільки заслуга вихователів і всього колективу дошкільного закладу. Ми налаштовані тільки на якісну результативність, не на похвалу.
Керівник дошкільного закладу Олена Володимирівна не просто чудова жінка, вона відповідальна, вміє вести за собою колектив дошкільного підрозділу. Її заслуга та всіх працівників садочка, що діти йдуть до школи розумними, які представляють майбутне нашої україни", - говорить Олена Гаврилова.
Молоді мами чекають на перемогу, аби діти мали змогу повернутись до садочків та шкіл
Анна Долженко народилася в Наталине. Навчалася у Наталинській школі, вела активне шкільне життя, брала участь у різноманітних конкурсах. 10 років займалася танцями, потім вступила в Красноградський педагогічний коледж де продовжила танцювати, була ведучою на різних святах. Танці були її хоббі. Після коледжу отримала вищу освіту та пішла працювати в Наталинську школу вчителем та керівником танцювального гуртка. Наразі перебуває в декретній відпустці.
"В Наталиному не вистачає простору де б мами могли розвиватися разом із своїми дітками, продовжували активне соціальне життя. Не вистачає спортивних комплексів. Зараз, на превеликий жаль в країні війна, садочки не працюють. Хочеться, щоб у дитини була можливість розвитку, щоб у дитини було спілкування з іншими дітьми, щоб працювали гуртки, спортивні секції.
В цілому, наше село чудове і не стоїть в розвитку на одному місті. Сьогодення на жаль вимагає від жінок поєднання не однієї ролі. Багато хто реалізовує себе за допомогою своїх хоббі. Хтось шиє, в'яже, готує. Головне - перемога, і, думаю, все буде", - говорить пані Анна.
Анна Долженко з синочком.Фото: Анжеліка Манучарян.
Промисловість та господарство
Вулиця Промислова. Таку назву вона отримала тому що в 80-90-х роках в цій місцевості була зосереджена найбільша частина промисловості міста Краснограда - це м'ясокомбінат, консервний завод, маслозавод та інше. Ці всі підприємства, на жаль, не функціонують сьогодні.
Хочеться звернути увагу що Наталине - це робітниче передмістя зона газовидобувних та газовідвідувальних підприємств. У жовтні 1965 року на території села була розташована контора експлуатаційного буріння та виробниче об'єднання УкрБурГаз. з часом воно було перетворене в управління. В центрі Наталиного розташований і адміністративний корпус Хрестищенського відділення бурових робіт. УГВ-Сервіс 22П-001 - Капітальний ремонт адміністративної будівлі бази обслуговування та виробництва трубної продукції філії «УГВ-Сервіс». Завдяки бурінню багато мешканців нашого міста та району забезпечені робочими місцями. Красноградщину недарма вважають містом блакитного палива. Також, там знаходиться Центральна база виробничого обслуговування та АТП.
Нафто ГАЗ Україна. Наталине.Фото: Анжеліка Манучарян.
Ще одна з візитівок села Наталине є ТОВ "Красноградська Овочева фабрика", яка розташована на її території. Заснована вона була ще на початку 80-х років, як державне підприємство "Овочева фабрика". В теплицях та в відкритому грунті вирощуються овочі не лише для всього Красноградського району, а й для інших областей України.
Легенями Красноградського району - є ліс, який знаходиться під охороною Наталинського лісництва. Вони будують новий ліс, ведуть охорону від пожеж, незаконних порубів та засмітчення лісу. На Красноградському районі знаходиться 16.000 га лісу. Всі вони під охороною трьох лісо-пожежних станцій: Наталинської, Старовірівської та Зачепилівської. Працюють водії, спостерігачі та рятувальники.
З 2020 року в Наталинському лісництві встановлена телевізійна система спостереження раннього виявлення лісових пожеж. Камера на висоті 48 метрі спостерігає та реагує на задимлення та пожежи. Вона працює цілодобово обертаючись на 180°.
Лісовим господарством "Наталинське лісництво" проводяться доглядові рубки: освітлення, прочищення, прорідження, прохідні та головного користування.
Слобожанський лісовий офіс, філія "Зміївське лісове господарство", Наталинське лісництво.Фото: Анжеліка Манучарян.
"Було дві великі пожежі за період 2017 - 2019 р.р. Перша пожежа була наймасштабнішою. Згоріло більше 123 га лісу. Але вже все повнистю висаджено лісом і переведено з молодого до основного лісу. На даний час ведуться всі спостережні та доглядові роботи другої обгорівшої площі. На згарищах висаджено сосну звичайну та дуб черешчатий. Дерева часто хворіють. Тоді ми вирізаємо їх, аби не зараджувати інші дерева. Основні хвороби по соснових насадженнях це коренева соснова губка. Навіть, якщо вирізати ліс, хвороба знаходиться в грунті майже 90 років. По лиственних деревах грибок опеньок осінній, бактеріальний рак дуба, комливні гнилі та дубовий трутовик.
Наталинським, Старовірівським, Зачепилівським та Сахновщанським лісництвами проводяться заходи по збереженню лісів, такі як: розвішування синичників. Це дуже важливо, бо одна сім'я птахів за один світловий день може знешкодити більше 1000 личинок гусениць.
Нашим лісництвом за рік вирощується сосни більше 300.000 штук, а дуба до 50.000 штук.", - розказує Сергій Обихвіст інженер з охорони та захисту лісу Наталинського лісництва.
Сергій Обихвіст інженер з охорони та захисту лісу Наталинського лісництва.Фото: Анжеліка Манучарян.
Свято-Троїцький храм - Наталинське серце
В самому центрі Наталиного знаходиться осередок духовності - Свято-Троїцький храм. Красива споруда з оксамитовою покривлею увінчаною золотим куполом, на якому яскраво променіє сонце. Справжнє архітектурне диво. В 2016 році на свято Трійці відбулась велична подія - освячення храму, яку побудував протоієрей Сергій Бакараєв.
20 червня 2016 року, в понеділок першого тижня після П'ятидесятниці, в День Животворящого і Всесвятого Духа, було завершено чин освячення та першу Божественну Літургію в новозбудованому храмі на честь Животворящої Трійці села Наталине Красноградського району. Нововисвяченому храму було піднесено ікону великомученика і цілителя Пантелеймона, перед якою молився в своїй келії вікопомний митрополит харківський і богодухівський Никодим. Нині настоятелем Свято - Троїцького храму є ієрей Микола Лесько.
Біля храму встановлені стенди загиблим воїнам Наталинської громади. Кожен може підійти і вшанувати пам’ять всіх загиблих під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Наталинський Свято - Троїцький храм.Фото: Ажеліка Манучарян.
Народження ОТГ
У серпні 2017 року активні та ініціативні мешканці 13-ти населених пунктів вирішили об'єднатись та першими в Красноградському районі створити свою об'єднану територіальну громаду. На сьогодні ці села входять до складу новоутвореної Наталинської ОТГ. Вони першими в Красноградському районі об'єднали три сільські ради: Попівську, Кобзівську і Наталинську.
Завдяки децентралізації бюджет ОТГ відчутно зріз у кожному населеному пункті. Проведено благоустрій територій, встановлюють ігрові майданчики, ремонтують дороги, дитсадки, клуби, тощо. Коштом громади харчують та оздоровлюють дітей, купують техніку і це далеко не повний перелік того, що почали робити після об'єднання.
Майже 90% ремонтних робіт в громаді роблять саме за кошти місцевого бюджету. Амбітні проекти цієї громади вдається реалізувати завдяки сильній команді, адже головним завданням для себе вони бачать - прогресивний розвиток власної громади.
Наталинська сільська рада
Сільська рада в Наталиному - є органом державної влади на селі. Вона обирається населенням на основі загального, рівного виборчого права при таємному голосуванні. Сільрада керує культурно-політичним і господарським будівництвом на своїй території. Встановлює сільський бюджет забезпечує до державних законів охорону державного ладу і прав громадян.
В 60-80-х р.р. широко розгорнулась житлове будівництво. Звелись сучасні житлові будинки, побудовано багато двоповерхових будинків з сучасним обладнанням квартир. Побудовано двоповерхове приміщення школи, відділення зв'язку, адміністративні будови ВБР, ГПУ, меблева фабрика, автобаза, БУ, механізована колона, діє будинок побуту.
"Особливого соціально-економічного розвитку Наталине набуло за роки діяльності Віолети Боровської. Село змінилося на кращу сторону. Зроблено дороги, проведений водогін, проведено освітлення вулиць, реконструйовано сільську амбулаторію, придбано нове медичне обладнання. Працює відділення зв'язку. Відремонтовано в сучасному стилі музичні зали дитячого садка та ігрові зони. Повністю відбудовано і осучаснено Наталинську школу. На її базі функціонує сільський будинок культури, при якому працюють гуртки: вокальний, танцювальний, спортивний. Під керівництвом Віолети Павлівни Наталинська сільська рада посіла І-місце в Красноградському районі.
Ще з початку повномасштабного вторгнення всі фермери, підприємства ОТГ , освітні заклади та її мешканці допомагають військовим і переселенцям. Невтомні руки та "золоті" серця наших людей, впевненим кроком ведуть Україну до перемоги.
Нині це Наталинська СВО - сільська військова адміністрація, начальником якої є Володимир Птишник", - розповідає Наталія Кидонь секретар Наталинської сільської ради.
Величальна селу Наталине
В 2017 році нашими земляками, почесними громадянами міста Красноград, був написаний гімн селу Наталине. Спочатку, відома поетеса Тетяна Дмитренко написала чудові величальні слова. Музику написав Заслужений працівник культури України Володимир Волощук.
"Величальна селу Наталине". сл. Т. Дмитренко, муз. В. Волощук.Фото: АнжелікаМанучарян
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
