Наша молодь - майбутнє України. Сьогодні неможливо недооцінювати сміливість та мужність молоді, яка обирає ЗСУ. Саме вони, після навчання, підуть захищати недоторканність нашої держави, щодня складаючи кривавий іспит. Юні хлопці та дівчата, які більше не мають часу на молодість, бо вони - армія майбутнього.
20-річний Денис Кудряшов, не дивлячись на свій зовсім молодий вік, пішов добровольцем в ЗСУ. Морська піхота - тепер його друга сім'я. Що розказує хлопець про однолітків, навчання та перший досвід у бою?
"Молодь, в будь-якому випадку, повинна підтримувати свою країну та ЗСУ. Якщо не фізично, то хоча б фінансово і це стосується не тільки молоді. Кожен має зробити свій внесок у нашу перемогу. Не можете допомогти фінансово, тоді йдіть воювати. На фронті є дуже багато вільних місць, починаючи від кухаря, закінчуючи танкістом".
Вік нашої сміливости - незліченний
На момент повномасштабного вторгнення Денис Кудряшов працював аніматором в Полтаві. Декілька разів ходив до військкомату, щоб забрали служити, але у відповідь чув відмову. Коли повертався додому, думка про війну не давала йому спокою. Як і не давала спокою думка про те, що він вдома, а інші зі зброєю в руках захищають кордони рідної України.
"Вдома мене всі відмовляли від служби. Мені 19 тоді якраз виповнилося. Мовляв, зовсім юний ще. Але, як сидіти вдома, коли таке робиться в країні. Я впевнений, що захищати свою рідну землю від ворога - обов'язок кожного хлопця, чоловіка. Незалежно від віку, бо вік нашої сміливості - незліченний. З 1 грудня 2023 я доброволець. Моє рішення зважене, і обговоренню не підлягає.
Отже, я рекрут морської піхоти ЗСУ, оператор БПЛА 37 бригади. Нещодавно повернувся з Нідерландів, де півтора місяці проходив навчання. Дуже дякую цій країні та всім інструкторам за вагомий внесок в Збройні Сили України. Також, вони передали нам 25 дронів, військове спорядження, форму та ін.", - говорить Денис.
Денис на прізвисько "Учитель" з побратимом та близьким другом Вадимом на прізвисько "Верба", який із Запорізької області. Фото: з архіву героя матеріала.
Розвідника з "пташкою" бояться вороги
Денис разом з побратимами працювали в Херсоні. Село Кринки йому запам'яталося назавжди. Всі завдання виконував згідно з посадою і розпорядженнями командира. Але ці дні там були наче пекло. Перший досвід і одразу на лінії вогню. Страх, нерозуміння, розгубленість. Але ворог дуже боїться наших бійців-розвідників і їх "пташок".
"Мій перший досвід розпочався з Херсона, населений пункт Кринки. Від бойових дій були на відстані 5-6 км. Щойно приїхали, не встигли вийти з машини, як почався обстріл. Страшно було не передати словами. Командир одразу дає наказ виконувати завдання, а ми стоїмо і не знаємо куди бігти, що робити. В такій справі треба хоча б трохи вивчити місцевість. В першу хвилину то просто був жах якийсь. Це навіть не страх, це розгубленість і нерозуміння. Але потім адаптація і стан впевненості.
Я, як розвідник, маю розвідати місцевість та передати інформацію хлопцям, які готуються йти на штурм. Корегую їх маршрут, якщо бачу загрозу. Тоді штурмовикам легше виконувати бойове завдання. Після чого сам маю брати дрон і гранату. Наблизитись якомога ближче до ворожих окопів і підірвати їх.
Найближчий прильот був на відстані 350-400 м. Звук у вухах, наче свист. Я злякався так, що і слів не підібрати. Хоча, пару днів бойових дій і уже розумієш, що та звідки летить. Тоді стає не так вже і страшно. Орки коли бачать нашу "пташку", це ми так називаємо дрон, ховаються хто куди, аж п'яти блищать. І це нас підбадьорює, бойовий дух підіймає", - ділиться Денис Кудряшов.
Денис разом зі своїми побратимами.Фото: з архіву героя матеріала.
Від маленького хлопчини до високого красеня
Денис народився 7 серпня 2003 року в селі Ясна Поляна Красноградського району. В садочку та в школі був непосидючим і дуже допитливим. Батьки Артем та Анна Кудряшови подарували Денису ще сестричок і братика - Яну, Владислава, Алісу та Альону. Старший брат всіх контролював, хоча контролювати треба було і його самого.
"Мама розказувала, що я дуже любив їсти і спати. Не любив з дітьми гратися - "домашня" дитина, одним словом. От коли їздив на канікули до бабусі та дідуся, то була моя радість. Бабуся смачного наготовить, лежиш собі і смакуєш смаколиками різними.
Шкільний вік - цікавий. Балуваний був, страшне. Тато з мамою раз на тиждень, стабільно, були в школі. Далі почалась любов до спорту. Займався тенісом, брав участь в районних та обласних змаганнях. Але шкодити не переставав. Вчительці з хімії з хлопцями вилили на стілець пару тюбиків супер клею. Вона сіла, потім не могла встати, розірвала собі одежу. Ну, влетіло нам тоді добряче. Дякую за терпіння класному керівнику Тетяні Щегравіній - золота людина, друга мати і просто чудова жінка", - розказує про спогади з посмішкою.
Денис з братиком та сестричкою.Фото: з архіву героя матеріала.
Після школи Денис Кудряшов вступив до Красноградського педагогічного фахового коледжу. Сором'язливий, маленького зросту студент, який навчався на вчителя початкових класів у ВШ-11. Наставником групи у них була енергійна, творча і освічена Марина Тракун. Активне життя в коледжі розкрило Дениса не тільки як здобувача освіти, а і як молодого хлопця. Ніколи не відмовлявся від участі в різних заходах. Міг перевтілитися в Палашку і в серйозного героя з пером в руці. На четвертому курсі від маленького хлопчини вже нічого не залишилося. Денис став високим, струнким красенем, випускником з педагогічною освітою за плечима. А нині - розвідник морської піхоти 37 бригади Збройних Сил України на псевдо "Вчитель".
Денис Кудряшов на сцені педколеджа.Фото: Анжеліка Манучарян.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
