Чи можна вважати татуювання мистецтвом? Цього тижня я поговорила з красноградською тату-майстринею Єлизаветою Заболотною, яка переконала мене, що так. У нашій розмові вона розповіла про свій шлях від художньої школи до роботи у сфері татуювання, поділилась найдивнішими ідеями своїх клієнтів та розказала, чи є попит на патріотичність.
Від художньої школи до власного тату-кабінету
— З чого почалось це захоплення?
— Загалом я завжди любила малювати, вчилась у художній школі, і коли закінчила школу, вступила в архітектурний університет у Харкові. Займалась там проєктуванням та дизайном інтер’єрів та екстер'єрів, це був мій основний напрямок. Крім того, я займалась академічним рисунком, оскільки ще під час школи кожні вихідні їздила на подібний курс в Харків, де вимальовувала гіпсові голови. Я розвивалась у цьому напрямку, мала гарне портфоліо, і хотіла навіть працювати за спеціальністю, але так склалось, що для такої роботи треба від трьох до п’яти років досвіду, який не зрозуміло де брати. Тоді я вирішила, що це поки що не моє і шукала себе в інших напрямках.
Красноградська тату-майстриня Єлизавета Заболотня
Коли почалась війна, я повернулась до Краснограда, оскільки тут безпечніше та влаштувалась працювати у салон краси, хотіла бути майстром з оформлення брів. І якось, коли я переглядала сторінку однієї бровістки, яка теж була тату майстром я побачила її роботи — це були міні тату (татуювання в мінімалістичному стилі — прим. ред.), які мене надихнули на таке заняття. І оскільки ж я вмію малювати, навіть коли вчилась в університеті я вже робила ескізи тату для моїх друзів — я вирішила спробувати.
Я довго думала, оскільки це і великі кошти, і відповідальність, говорила з рідними, й остання мотивація була від власниці салону. Вона запевнила мене, що я зі всім впораюсь і це точно моя справа, бо коли я розповідала про тату в мене «горіли очі».
— Розкажіть про свої перші кроки у цій справі.
— Отже, я вирішила стати тату-майстринею і відправилась на спеціальні курси, і коли дійшла справа до роботи на тілі людини, а це були аж чотири людини з різними малюнками, одній з них я зробила тату, яке на мою думку провалила, хоча клієнтка була задоволена. Можливо це все через те, що я перфекціоніст. Ну і все, я плакала всю ніч, говорила усім і собі, що невдаха і більше не візьмусь за це. Але все ж, зібралась з силами та пішла на наступний урок де набила малюнок ідеально!
Після курсів я повернулась до міста та почала творити. До речі, у Краснограді до мене майже ніхто не бив тату у міні стилі. Першим клієнтом була моя подруга, ми набили їй надпис та малюнок амура на шиї. Я трохи переживала, оскільки не було вчителя поруч, але коли увімкнула машинку для набивання, забула про все і просто довірилась процесу, ну і вже майже рік як я працюю у цій сфері.
Дуже рада, що багато людей, які до мене приходять набивають тату вперше, вдячна, що мені довіряють. Це абсолютно різні люди, й дорослі й молодь, навіть були випадки коли приїздили з інших міст та країн за рекомендацією від своїх знайомих.
— Ви відокремлювали себе, як майстра що працює лише з міні тату, але зараз на вашій сторінці можна побачити великі грубі малюнки також…
— Я різностороння людина. Спочатку це було щось на кшталт орнаментів чи квітів, я вирішила чому б ні. Потім мені написав один клієнт з проханням набити складну картинку на шиї у стилі «дарк леттерінг», це такий важкий та дуже чорний стиль, ну звісно я йому відмовила. Але він дуже наполягав та вмовив, це була важка робота яку я робила шість годин, але виконала саме так, як він уявляв. Опублікувала це у себе в інстаграм — ну і завертілось, вже почали писати й інші з подібним проханням.
Я не можу сказати, що відійшла від свого стилю міні тату, це мій основний напрямок. Але водночас я розвиваюсь та іноді пробую виходити за межі комфорту та створювати протилежне.
Мені, до прикладу, дуже подобаються роботи одного американця, який створює такі тіні та рівень малюнків, що подібних майстрів в Україні я ще не знайшла. Але я б хотіла навчитись працювати так з тінню, досягти подібного рівня роботи, але це все буде згодом..
Попит на патріотичні малюнки та як відмовляти клієнтам з дивними ідеями
— На які малюнки зараз попит, це щось патріотичне?
— Коли я починала, закупила основні кольори: чорний та червоний. Хотіла також синій з жовтим, оскільки думала що багато хто захоче синьо-жовті малюнки. Але попиту так і не з’явилось, і поки що у мене не було жодного клієнта, який набив у цих кольорах, можливо багато хто переймається за яскравий колір.
А так, звісно багато хто набиває різні колоски, орнаменти вишиванок, мотанки, калину, цитати з віршів українських письменників тощо.
А якщо брати загалом, то серед дівчат найбільший зараз попит на квіти, написи. Серед хлопців це теж написи, чи, наприклад дата народження дитини, а у більшість військових — тату у скандинавському стилі.
— Чи часто трапляються ситуації, коли ви розумієте, що краще не набивати малюнок? Чи приходилось скасовувати записи?
— Я пояснюю людині усі нюанси щодо малюнків, даю рекомендації, якщо вона не дослуховується, то я можу її просто не взяти, оскільки робота може бути не такою, як її уявляє клієнт, а я хочу, щоб людина була задоволена результатом. Ще, я можу не погодитись працювати з тими людьми, хто не вміє комунікувати та ввічливо розмовляти з іншими, на жаль, такі трапляються.
— Чи є у вас улюблені роботи?
— Я загалом люблю усі свої роботи, але щоб відокремлювати якісь особливі — це рідкість. Найперше, коли я щось набила та у мене з'явилось подібне відчуття захоплення малюнком — це був тоненький колосок. Я була задоволена деталізацією, ідеєю, тим, як зажило на тілі, все вийшло ідеально.
Робота Єлизавети «пшеничний колосок»
В цілому для мене важливо, щоб людина насолоджувалась результатом, я вкладаю в це багато зусиль і намагаюсь тішити кожного свого клієнта, тому кожна робота має бути по-своєму ідеальною.
— Що найбільше подобається у своїй роботі, а що дратує?
— Цікаве питання, я ненавиджу прибирати у кінці робочого дня, треба викинути всі матеріали, усе продезінфікувати, це все займає багато часу, але ти мусиш це робити.
Ще одяг, який вічно замазаний у чорнилі, кальці та вазеліні, я навіть стала частіше носити чорне через це. Ну й голки, які приходять браковані та бризкають фарбою..
Ну й бісить «улюблений» тип клієнтів, які витрачають твій час та сили, бо ти допомагаєш їм, пропонуєш купу варіантів, робиш ескізи, а потім вони скасовують запис за пару хвилин до його початку. Це люди, які просто не цінують інших.
А найулюбленіше, це бачити емоції людей. Коли людина не очікувала такого гарного результату у себе на шкірі, коли вона радіє та підходить з вдячністю обійматись, коли пише позитивні відгуки та повертається до мене знову, бо довіряє.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
