Берестин — місто, яке огортає затишком. Заспокоює. Він, наче невеликий острів посеред буйного океану, готовий надати притулок кожному, кому потрібно сповільнитися, подумати, прийняти рішення і набратися сил. Літні ранки тут сповнені містян, які квапляться у справах. Дні — голосами дітей, а вечори пахнуть кавою і шумлять фонтаном на площі.
Віднедавна 11 серпня було офіційно визнано Днем міста, бо в саме цей день заснували Бєльовську фортецю.
У кожного з нас — своя історія стосунків із Берестином. Хтось колись мріяв поїхати, хтось завжди бачив тут свій дім. Та з часом розумієш: місто, в якому виріс, має душу. Воно вміє любити, турбуватися і зберігати спогади.
Редакція Берестин.info звернулася до мешканців із проханням пригадати найтепліші моменти та почуття до рідного краю й тепер відкриває ці історії для вас.
Магічне місце козацької сили та вільного українського духу
Берестин вітає Анжеліка Манучарян. Культорганізатор Берестинського педагогічного фахового коледжу КЗ«ХГПА»ХОР. Творчий діяч міста. Волонтерка Харківського військового шпиталю. Краєзнавиця, член топонімічної комісії при Берестинській міській раді. Авторка 4-х фільмів про освіту в Україні, Константинограді та Краснограді. Авторка історичної рубрики Було-Стало. Відома блогерка міста.
«Дорогі берестинці! Сьогодні особливе свято, нове серпневе свято для всіх нас.
Я, як член топонімічної комісії при Берестинській міській раді можу точно сказати, що дата 11 серпня 1731 року — День народження Більовської 10-ї фортеці Української оборонної лінії, а значить і Константинограда, Краснограда, Берестина. За легендою Фортеця заснована на місці спаленого козацького укріпленого містечка військами Петра-І.
Офіційно дату закладення фортеці зафіксовано для імператриці Анни Іоанівни в рапорті воєнною колегією. І ми маємо пишатись, що саме в нашому місті побудована одна з величних оборонних споруд, з неймовірними таємничими ходами, що об’єднуються з усіма 16 фортецями.
Наше місто — магічне місце козацької сили та вільного українського духу. І саме ми є носіями його пра генетичного коду, і саме ми є майбутнім нашого славного тепер уже Берестина.
Тож, вітаю нас усіх з Днем міста. Від щирого серця бажаю, щоб ми були дружні і єдині. Бажаю, щоб наші старання, прагнення, сили та надії допомагали розвиватися і процвітати нашому місту. Нехай кожен тут буде щасливий та успішний у своїй справі.
Низький уклін тим хто віддав своє життя за наше життя. Низький уклін всім тим, хто міцно боронить кордони нашої неньки. Всім бажаю добра і довгоочікуваної ПЕРЕМОГИ».
Фото: Фото надане замовницею привітання
Берестина всі вулички і Люди для мене поза всяких конкуренцій
Ася Оксамитна, поетеса та ведуча гуртка «Літературна творчість» у Берестинському центрі позашкільної освіти, вітає місто у віршованій формі:
Тепер
Берестина всі вулички і Люди
для мене поза всяких конкуренцій.
Тепер мені вже затишно і любо
в будиночку на кутику фортеці.
Хоча не так давно була малою
і мешкала на іншім боці міста.
У бульбашках колючого напою
вбачала щось чарівне та іскристе.
У шелестких яскравих упаковках
на дні ховались ласі крихти чипсів.
І не згадаю, вже була якою,
і як гортались класу мого числа.
І міста Дні народження яскраві,
у темряві святкова площа мирна,
де іграшки з прилавків ясно сяють,
і музика лунає так настирно.
І кульки, що летять до небокраю
увись, далеко, їх не наздогнати.
Щаслива тут, і досі не бажаю
ні від'їздити, ані відлітати.
Фото: Фото надане замовницею привітання
Рідний край — це місце, де б'ється моє серце
До привітань приєднується і Наталія Почикалова, заступник директора Берестинського медичного коледжу:
«Берестин.... Рідний край — це місце, де б'ється моє серце, де я відчуваю себе вдома. Любов до рідного краю — це глибоке почуття, яке об'єднує нас з місцем, де ми народилися, виросли, де живуть наші рідні та друзі!
Любити рідний край — означає цінувати його красу, оберігати його та робити свій внесок в його розвиток».
Люблю своє рідне місто
Катерина Скаліух, мешканка, каже:
«У жодних містах планети зірки не горять так шалено і яскраво, як у рідному містечку Красноград. Тільки поїхавши в інше місто, можна усвідомити, наскільки ж тобі дороге своє власне. Рідне місто – це те, в якому відпочивають думки. Люблю своє рідне місто. Спочатку ми поспішаємо у доросле життя, а потім мріємо повернутися до рідного міста. Я❤️КРАСНОГРАД».
Красноград-Берестин назавжди залишаться у моєму серці
Марія Бойко, журналістка Берестин.info, радо ділиться тим, що її заворожує:
«Сама я з Артемівська (Бахмута), а в Краснограді живу з осені 1995 року. Перше, що побачила, — фортеця, велична і тоді ще поросла деревами. Яскравий спогад того часу — халабуди на тих деревах. Потім прийшло літо і перший виїзд на річку — дорога до неї та неймовірно красива місцевість назавжди закарбувалися в пам’яті. Відтоді місто стало для мене рідним, найулюбленішим і найкращим! А річка та фортеця — мої місця сили та натхнення.
Я дорослішала разом із містом: вчилася, створила сім’ю, і тепер живу тут, не маючи жодного бажання їхати кудись ще. Тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік став на захист України, а я твердо вирішила за будь-яких обставин залишатися в рідному Краснограді.
Окремо згадується боротьба за відтермінування перейменування міста — хотілося, щоб Захисники повернулися й теж взяли участь у виборі нової назви. Та сталося, як сталося: тепер ми живемо в Берестині. Але насправді це не головне, бо Красноград-Берестин назавжди залишаться у моєму серці.
Тож, процвітання нашій маленькій Батьківщині у мирній Україні!»
Аромат дитинства і батьківської ласки
Поліна, містянка, висловлює побажання:
«Мені 16, і я з народження живу в Краснограді. Так, на жаль, не бачу свого майбутнього тут — чесно кажучи, хочу навчатися й жити в Харкові. Але місто дуже люблю — воно має свій особливий аромат, мабуть, аромат дитинства і батьківської ласки. До речі, навіть коли відпочиваю десь, неймовірно радію поверненню додому. Тут усе рідне, навіть занедбаний стадіон. Просто своя, неповторна атмосфера. Бажаю розвитку місту, щоб молодь хотіла тут залишатися».
Стала щасливою в цьому містечку
Лідія Уколова, викладачка, заступник директора Берестинського медичного коледжу розповідає свою історію:
«Я з Миргорода, що на Полтавщині. У 1978 році познайомилась з Красноградом, коли навчалась в м. Харків. Відтоді, Харківщина, Красноград у моєму серці! Після закінчення навчання сама обрала Красноград для роботи. Тут вибудовувала успішно педагогічну кар'єру, тут зустріла свою долю... і стала щасливою в цьому містечку....
Берестин моє місто!
… Цвітуть каштани, б'є фонтан, працюють люди...
Не зупинити часу плин!
Шануємо Героїв! Наводимо порядок всюди!
З Днем міста, рідний Берестин!»
Моя дорога до школи
Каріна, мешканка, каже:
«Не зможу перелічити всіх спогадів, що траплялися зі мною у цьому місті. Я безмежно вдячна за людей, яких воно мені подарувало ❤️».
Фото: Фото надане замовницею привітання
Головне в нашому місті — це його люди
І, звісно, місто вітає його очільниця — Світлана Кривенко, голова Берестинської міської ради:
«Я люблю центр міста, наш парк — не той, що зараз, а довоєнний, коли тут було живо й весело. Завжди із задоволенням бувала на випускних, концертах, ярмарках на площі. Пам’ятаю і старий парк там, де нині стоїть танк: великі дерева, клени з жовтим сухим листям, якого було так багато. І тепер з онуком ми гуляємо площею та парком, адже це — серце міста.
Мрію, щоб воно знову жило так, як тоді: мирне й успішне, з добрими людьми, які підтримують одне одного. Щоб усі, хто виїхав, повернулися додому, бо головне в нашому місті — це його люди, наші фахівці, що зараз розкидані різними країнами».
Мій Берестин
Віка Мандзяк, студентка 4 курсу медичного коледжу, присвячує місту теплі та щирі рядки:
«Мій Берестин — студентське місто.
Красиве місто трударів!
Алеї і провулки чисті…
І сміх веселий дітлахів.
Я народилась в Краснограді,
Живу тепер в Берестині.
Ніщо ніколи не завадить.
Любити Берестин мені!
З Днем міста, рідний Берестин!!!»
Фото: Фото надане замовницею привітання
Окремо хочеться подякувати всім Захисникам, які боронять українські землі та дають змогу нам святкувати, жити далі.
Берестин теж живе. Змінюється і розвивається, але зберігає своє головне багатство — атмосферу, яка робить його рідним для кожного мешканця. Тут з’являються нові місця для прогулянок, затишні кав’ярні з привітними бариста, але незмінним залишається відчуття дому.
День міста — це нагода згадати, за що ми любимо Берестин, і поділитися цією любов’ю з іншими. Бо куди б не приводила нас доля, завжди є місце, куди хочеться повертатися.
Для нас це — Берестин.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та район!
