Щодня о 9:00 по всій Україні лунає хвилина мовчання — тиха данина пам’яті тим, хто загинув унаслідок війни. Це момент, коли країна зупиняється, аби вшанувати полеглих. Та чи дійсно ця хвилина звучить у кожному місті та селі? Як до неї ставляться в Берестинському районі, і чи справді люди зупиняються, аби згадати?
Журналістка Берестин.info поспілкувалася з головами громад Берестинського району та місцевими мешканцями, щоб дізнатися — як звучить пам’ять у реальному житті.
Гучномовці, гімн і метроном
Відповідно до указу Президента України від 16 березня 2022 року, щодня о 9:00 в Україні оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам’яті загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації. Основна мета — на мить зупинитися і у тиші згадати тих, кого забрала війна.
У різних населених пунктах району хвилина мовчання має свою форму.
У Наталиному нещодавно встановили гучномовець на будівлі ЦНАПу — щодня він нагадує жителям про загиблих.
У Сахновщині зачитують імена полеглих односельців.
У Кегичівці, як розповідає голова селищної ради Антон Доценко, понад рік із місцевого Будинку культури виставляють аудіоапаратуру, яка транслює гімн і відлік хвилини мовчання на все селище.
У Зачепилівці повідомляють, що у центрі селища щодня звучить метроном — відлік часу, який символізує хвилину мовчання. Його транслює аудіоколонка біля Будинку культури. Також на сесіях селищної ради згадують загиблих поіменно.
У самому Берестині поки лише планують встановити вуличне радіо — зараз гімн звучить у міській раді та в Будинку культури, через колонку. Водночас хвилину мовчання оголошують через гучномовець на залізничному вокзалі. Подібне оголошення хочуть зробити й на автовокзалі.
Байдужість чи звичка? Як мешканці реагують на хвилину мовчання
Попри зусилля місцевої влади, частина мешканців району не завжди дотримується хвилини мовчання. Про це розповіла пані Мар’яна, жителька Берестина.
«Мій молодший син навчається у школі, а донька — у виші. Ні на онлайн-уроках, ні під час звичайного навчання про хвилину мовчання не згадують. Так само й у закладах, магазинах, кафе — всі зайняті своїми справами. Якщо тільки десь по радіо скажуть, то хтось, може, й зупиниться. Але в основному — ні», — говорить жінка.
Утім, є й інші приклади. Харків’янка Тетяна, яка переїхала до Берестинського району, встановила на телефоні щоденне нагадування:
«Це допомагає не пропустити. Багато моїх знайомих загинули — і хвилина мовчання для мене має значення. Якщо у всіх закладах почнуть хоча б на хвилину зупиняти обслуговування, думаю, люди звикнуть і почнуть ставитися до цього серйозніше», — наголошує дівчина.
Алея пам'яті на Центральній плоці Берестина
Хвилина мовчання — це не лише державна ініціатива, а й людська справа честі. У Берестинському районі вже роблять конкретні кроки, щоб пам’ять про загиблих не залишалась формальністю. Проте без участі самих мешканців — вона ризикує стати звуком у фоні. Усе починається з особистого вибору — зупинитися і згадати.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та район!
