Нещодавно пройшло ювілейне 30 засідання комісії з питань топоніміки при виконавчому комітеті Берестинської міської ради, і це гарний привід, щоб підбити певні підсумки перейменування міста, його вулиць. Тим паче, що обурення та суперечки довкола нових назв і досі спалахують з такою силою, що новини про інавгурацію Дональда Трампа пасуть задніх.
Додамо ще трохи перцю: Катерина Єніна, голова Топонімічної комісії наголошує, що в громаді нічого не перейменовують, а прагнуть віднайти власну ідентичність.
Нагадаємо, Катерина Єніна — журналістка, ведуча авторських радіопрограм «Красноградські етюди», «Берестин», «І в серці пам’ять ожива», майже 20 років працює секретаркою в міськраді. Катерина Яківна розказала нашій журналістці про топонімічні знахідки та особливості Берестина.
Катерина ЄнінаФото: https://krasnograd-rada.gov.ua/news/
Нумо святкувати Різдво на Різдвяній
Питанням топоніміки в Берестині стали займатися у 2014-му році, коли почався процес декомунізації. Саме тоді в архівах Красноградського краєзнавчого музею віднайшли старовинні карти, почали їх досліджувати та повертати на топонімічну мапу міста автентичні назви. Наприклад, Комсомольську перейменували на Різдвяну.
Згодом виникла ідея провести етнофестиваль вертепів і назвати його «Різдво на Різдвяній». Але цим планам завадила повномасштабна війна.
Одна із провідних центральних вулиць називалась вулицею Карла Маркса, їй повернули рідну назву — Преображенська. Нещодавно Горького знову стала Покровською.
Повернену назву Бєльовської вулиці довелось змінити, бо вона пов’язана з назвою полку, що базувався в цій фортеці. А він — з міста Бєльова, Тульської області.
Важливо: остаточне рішення про зміну назви, як це було з Бєльовською, ухвалює Інститут Національної пам'яті України. Тому навіть погоджені на місцевому рівні назви, можуть змінюватись.
Декомунізували й Ленінградську, яка стала вулицею Шиндлера. На честь видатного земського лікаря та мецената. Зараз топонімічна комісія співпрацює з родиною Шиндлера по лінії дружини — Шофе. Нащадки подружжя проживають за кордоном, до війни приїздили в гості до Берестина. Завдяки їм вдалося віднайти історичний документ — щоденник зі спогадами про окупацію міста військами Червоної армії в січні 1919 року. Цей щоденник зберігався в родині.
До чого тут Миргород?
Катерина Єніна наголошує, що комісія постійно співпрацює із Миргородом і завдяки цій роботі на карті міста з’являються імена видатних діячів культури, чиє життя та робота пов’язані з Берестином. Так в Берестинській топоніміці була вулиця Порфирія Мартиновича — українського художника, етнографа, фольклориста.
Ім’я цієї людини відкрив миргородчанин Опанас Сластьон, він навчався разом із Порфирієм Денисовичем і згадував про нього у своїх мемуарах. Опанас Сластьон — перший ілюстратор творів Шевченка, а Порфирій Мартинович — «Енеїди» Котляревського. До речі, вулиця Котляревського поєднує вулиці Мартиновича і провулок Опанаса Сластьона. Це називається топонімічним ансамблем, коли назви вулиць тематично пов’язані між собою.
Повернення імен Розстріляного Відродження
Розмова про цікавинки Берестинської топоніміки часто звертає в бік не стільки фану, скільки відновлення справедливості та уваги до болючих тем.
— Іноді до мене на прийом приходять люди, і я питаю їх, де вони живуть, на якій вулиці, а вони дістають умовний аркуш паперу та уважно читають: «В провулку Юліана Шпола», — ділиться Катерина Яківна.
Мова йде про творчий псевдонім Михайла Ялового, письменника Розстріляного Відродження. Михайло Омелянович свого часу очолював Костянтиноградський Ревком, що знаходився в будівлі сучасної міськради. Але не комуністичний революційний комітет, а революційний комітет Лютневої революції, яка стала поштовхом до українського національно-визвольного руху.
Михайло ЯловийФото: https://merkury.com.ua/
Немає Лютеранського провулка, але є допомога від лютеран
Всі зміни назв проходять довгу процедуру обговорень, погоджень та голосування. І в першу чергу радяться з мешканцями вулиць, провулків. Свого часу провулок Квітучий пропонували назвати Лютеранським, бо тут знаходилась лютеранська церква. Однак мешканці цю назву не погодили і захотіли перейменувати свій провулок у Квітучий.
Згодом представників міськради запросили до Харкова на зустріч із делегацією лютеран з Німеччини. Спільнота вірян запропонувала відремонтувати за власний кошт два укриття саме в Берестинській громаді. Відомо, що тут, на території міста, жили німецькі колоністи.
Було б цікаво, звичайно, розказати меценатам, що ми нещодавно перейменували провулок в Лютеранський, але вже як є.
Як наврочили Берестин
Найболючіша для місцевих зміна на топонімічній мапі — назва самого міста. І в цьому є щось містичне. За словами Катерини Єніної, вперше в публічному просторі ця назва пролунала на радіо в 2017 році як ідея.
В рамках підготовки до святкування ювілею письменника Миколи Рудя ми віднайшли таке незвичне для міста наймення — «Берестин». Річ у тім, що у своєму романі Микола Рудь написав: «Стоїть на березі Берестової місто величне і красиве. Берестин стоїть і виблискує на сонці, немов той циган». Під час одного з ефірів пролунала ідея: «Уявіть, якщо наше місто називатиметься Берестин»!
Наврочили? Можливо.
Нагадаємо, що берестинці хотіли зберегти назву міста без змін. Були й інші варіанти: топонім Костянтиноград, на честь онука Катерини II, який відрікся від трону. Також пропонували назву Славноград, як пам’ять про те, що місто виникло на фоні 10-ї фортеці (Більовської) української оборонної лінії. До речі, таких фортець було 16.
Катерина Яківна відмічає, що хотілося зберегти утворювальний корінь «град» в назві.
Однак на державному рівні затвердили назву Берестин. Як це змінило і чи взагалі змінило місто?
На думку Катерини Єніної, до початку перейменувань (2014 року) місто було сильно заполітизоване. І політизованість ця була не українська — вулиці Фрунзе, Кірова, Московська тощо. Навряд чи це про Україну, її національно-визвольну боротьбу, про її інакшість і особливість.
Зараз Берестин (Красноград) ніби повернувся до своїх першоджерел, ближчий до своєї ідентичності. Також місто, та й громада в цілому фіксує в топоніміці події сьогодення, зберігає імена героїв сучасності.
Центральна вулиця носить ім'я Героя Дмитра Лінського, який має державні нагороди. Друга — невеличкий провулок біля річки Берестової, названа на честь Олександра Ткаченка. Захисник там жив, виріс.
І Дмитро, і Олександр були одними з перших, хто повернувся з війни «на щиті».
Що треба знати про перейменування в Україні
Незважаючи на те, що робота Топонімічної комісії проходить максимально відкрито — є трансляції засідань, публічні обговорення, навіть особистий прийом громадян, ще виникають питання до самого підходу в цій справі.
Як нам пояснила голова Топонімічної комісії, зокрема, стосовно центральних вулиць, діють певні правила. Так, топоніміку центральних вулиць слід пов’язувати з державністю. Наприклад, Соборна, Незалежності тощо. Тому в Берестині з’явились також вулиця Добровольців, провулок Волонтерський.
Ми ще обов’язково напишемо про процес перейменування вулиць та провулків Берестина (Краснограда), адже без уваги залишилась вулиця Бануристів, вулиця Поезії, провулок Полтавського полку тощо. Та може ви вже знаєте, чому і на честь кого в Берестині є такі назви…
