Спорт — то життя. Принаймні так нам казали в школі. Але ми засумнівались і перепитали у професійної тренерки. Тобто, у фахівчині, яка має спеціалізовану вищу освіту.
Як стати тренером? Де вчитися? Відповіді на ці та інші запитання отримала журналістка команди Красноград.info Дар’я Волобуєва у діалозі з Оленою Резніченко, фітнес-тренеркою, тренеркою з волейболу в дитячо-юнацькій спортивній школі, нутриціологинею.
— Як ви почали свою спортивну кар’єру в Краснограді? І як ви стали тренером?
— Спортивну кар’єру в Краснограді я розпочала у 2015 році. Пішла працювати до Красноградського педагогічного коледжу викладачем фізичного виховання, а потім у 2016 році перейшла працювати у фітнес-клуб «Джим Рекс».
Стати тренером мене надихнув мій вчитель фізичної культури. Я займалася спортом ще зі школи, дуже полюбляла грати у баскетбол, волейбол. Була постійним членом збірної команди школи з різних видів спорту.
Спорт приносив мені чимало досягнень, нові перспективні знайомства, авторитетність серед однолітків та старших. А коли закінчила 11 клас, вступила до Харківської гуманітарно-педагогічної академії на факультет фізичного виховання та спорту. Тут мене мотивувало все: атмосфера, люди з крутими результатами та досягненнями, викладачі, які пройшли власні тернисті спортивні шляхи.
фітнес-тренерка Олена Резніченко
— Які основні напрямки спортивної підготовки ви розвиваєте у своїх учнів в ДЮСШ?
— У Красноградській ДЮСШ я стала працювати в 2019 році. Тоді відкрилась секція спортивна з волейболу. До цього секції з волейболу в Краснограді не було. А мені дуже хотілося займатися тим, що любила з дитинства. Під час гри у волейбол розвивається все – сила, швидкість, спритність, техніка прийомів, передач м’яча.
Потрібно пам‘ятати і розрізняти, що спорт – це не здоров‘я, це постійні травми, сильні навантаження, об‘ємні дози тренувань, постійні зриви та падіння, прагнення до все кращого результату. Спорт не для всіх. А ось фізична культура — то є здоров‘я, підтримка фізичної форми, корекція фігури, гармонія та баланс тіла. Фізична культура для всіх. Можна бути професійним спортсменом, який завдяки спорту заробляє, а можна мати будь-яке спортивне фізичне хобі для покращення самопочуття та впевненості у собі.
— Як війна вплинула на спортивне життя в Краснограді? Перед якими викликами вас поставила?
— З міста поїхало дуже багато спортсменів, класних волейболістів, як дівчат так хлопців. Зараз дуже багато спортсменів за кордоном, більшість юнаків та чоловіків вступили у лави ЗСУ. Це зокрема про вплив.
Викликом для мене та моїх вихованців була участь у першості міста Харкова з волейболу. У 2024 році серед жінок, де ми зайняли перше місце.
Щовихідних їздили грати, змагатися, доводити, що ми найкращі. Дуже часто у зв’язку з обстрілами змагання переносились, але ми всеодно їздили. Не всі дівчата могли брати участь, так як не всіх відпускали батьки до Харкова, і я розумію чого. Ну, все ж ми відіграли. Грали, звісно, на чемпіонаті вже дорослі дівчата, яким близько 20 років. Вік різний: кому 17, кому 14 навіть такі були. На жаль, одна дівчина також поїхала до Німеччини з команди, але ми впоралися.
— Як ви мотивуєте своїх учнів, враховуючи поточну ситуацію в країні? Чи бачите ви зміну в їх настроях, змінюєте підходи до тренувань?
— Мотивую розмовами, намагаюся бути з ними «на одній хвилі». Та й всі розуміють, навіть діти, що таке війна. Як би це страшно не звучало, але всі вже звикли до цього. Тому мотивація така. Тренування, розмови. А зараз діти, як ніколи, дуже хочуть тренуватися, тому що наразі все онлайн: школа, фізкультура в школі також онлайн, тому діти тренуються залюбки.
Я нереально кайфую від людей, які повністю віддаються процесу на тренуваннях. З їх бажанням та моєю допомогою вони досягають поставлених цілей. Це мотивує ще більше працювати й допомагати людям.
— Чи відчуваєте ви додаткову відповідальність як тренер під час війни? Як це впливає на ваше повсякденне тренування та планування?
— Так, відчуваю. В Краснограді підтримую всі спортивні події. Треба бігти — біжу (мова йде про тематичні забіги — прим ред), грати у волейбол — граю. Все, що може проводитися в нашому місті — беру участь в кожному заході участь. Тому що я це люблю. А ще розумію, що тренер — це одна із найважливіших професій. Адже ми робимо людей сильнішими та гарнішими та допомагаємо їм повірити в себе.
— А які саме спортивні події чи заходи ви проводите або підтримуєте в Краснограді?
— На жаль, спортивних заходів в нашому місті проводиться небагато, не часто. Останній — «Шаную, воїнів, біжу за героя України». Це був забіг, де я бігла 10 кілометрів. Поки що так.
Спортивний забіг в Краснограді
— Чи змінилися ваші пріоритети як персонального тренера?Чи вплинула війна на ваші підходи до роботи з клієнтами в спортзалі?
— Мої пріоритети як персонального тренера не змінилися. Війна, можливо, якось і вплинула на заняття в спортзалі. Мабуть, те, що на початку війни нічого не працювало. Але якщо людина хоче займатися спортом, то вона буде займатися спортом і сама вирішуватиме, займатися з персональним тренером чи самостійно. Частіше за все займаються персонально ті люди, які вперше приходять до спортзалу або ті, які хочуть досягти помітних спортивних результатів.
— Як спорт може допомогти людям впоратися зі стресом і напругою в цей складний час?
— Людям зі стресом допомагають, звичайно ж, в першу чергу на персональному тренуванні. Ти завжди спілкуєшся з людиною, завжди її вислуховуєш, підтримуєш.
Спорт заряджає енергією.
— Ви займаєтеся не тільки спортом, ще стали нутриціологом(нутриціолог — це спеціаліст з харчування, який досліджує, які корисні речовини потрібні організму для здоров'я і в яких кількостях. Він допомагає зрозуміти, як різні компоненти їжі взаємодіють між собою, як вони впливають на органи, а також які продукти можуть бути шкідливими. )
— Так, я закінчила курси нутриціології. По-перше, це важливо в моїй роботі, так як я персональний тренер, і одних занять спортом для схуднення мало. Треба ще правильно харчуватися. Від цього залежить, мабуть, 80% успіху. І тут людям необхідні рекомендації. Щоб поглибити свої знання і допомагати клієнтам порадами по харчуванню, я закінчила курси нутриціології.
Навіть створила власний курс. На це мене змотивували мої клієнти, тому що багато хто з них цікавились правильним харчуванням. Питали, що краще їсти, від чого відмовитись і не вживати, що пити і скільки тощо. Ну і я об’єднала всіх в одну групу, створила спільноту в закритому акаунті в інстаграмі. Там даю інформацію про правильне харчування. Там люди щодня звітують мені про свої успіхи чи виклики, я підтримую, корегую.
У нас є спільний чат, бо худнути краще разом. Люди дивляться один на одного, спостерігають за результатами своїми та інших. Це мотивує.
А мене надихає не припиняти вчитися й розширювати свій кругозір, допомагати людям ставати здоровішими й зробити так, щоб якомога більше людей стали адептами активного способу життя.
Якими досягненнями ви найбільше пишаєтеся у своїй тренерській кар’єрі?
— Досягненнями моїх клієнтів, учнів. Тренування — це моя пристрасть. Я живу для тих моментів, коли пробую нові вправи, кидаю виклик своїм можливостям і відкриваю нові горизонти.
Кожне тренування — маленьке дослідження, яке розкриває таємниці нашого тіла. Я люблю ставити експерименти, вивчати, як тіло реагує на різні навантаження, і знаходити найефективніші шляхи досягнення результатів. Це як науковий експеримент, але набагато крутіший!
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
