Оксана Режило, майже 30 років працює бібліотекарем в Миколо-Комишуватській бібліотеці-філії. Вважає свою роботу не просто цікавою, а унікальною. Бібліотека в селі - це платформа для культурного розвитку сільської громади. Сучасна сільська бібліотека швидко адаптувалася до потреб читача, його запитів, уподобань. Діти, кожного дня, з великим задоволенням йдуть до бібліотеки, бо там на них чекають захоплюючі заходи. Також, не зупиняється історико-наукова робота з Сергієм Піонтковським "Стежками рідного краю".
На передодні Всеукраїнського Дня бібліотек журналістка Красноград.info завітала до Оксани Режило, яка працює бібліотекарем в Миколо-Комишуватській бібліотеці-філії.
Навіть найгірша книга чогось вчить
Пані Оксана корінна жителька села. Народилась у липні 1974 року в чудовій сім'ї, де виховали чемну, слухняну дівчинку. Після закінчення Миколо-Комишуватської школи вступила до Харківського інституту культури на бібліотечний факультет - рідна альма-матер, де найкращі викладачі привили любов до бібліотекарства.
"В школі завжди була виконавчою дівчинкою, все робила, до всього ставилась з відповідальністю. В школі нашій мої вчителі були прекрасні. Подобалось, як читала історію Любов Крамар - розказувала так, я аж заслуховувалась. З малечку любила читати, думаю, саме тому вступила на бібліотечний факультет. Наше навчання відрізнялось від звичних нам занять у школі. Бібліотечна наука поєднувалась з архівною справою. У процесі навчання ми опановували такі навички, як збір, обробка, аналіз та поширення інформації; ефективне використання інформаційних ресурсів; створення та управління архівними колекціями та фондами. Ну, а сьогодні розроблена та впроваджена інноваціййна бібліотечно-інформаційна система з використанням сучасних інформаційних ресурсів. Перечитала багато книг та були книги, які були важкі, незрозумілі, що не хотілось дочитувати. Але, я назавжди запам'ятала слова викладача: - "Навіть погана книга - вчить важливому".
По закінченню інститута могла б працювати в науково-дослідних центрах, архівах, музеях, навчальних установах, редакціях видавництв, державних та приватних організаціях де займаються інформаційним забезпеченням та документознавством. Та це були важкі 90-ті, мені 20 років, після університету роботу знайти було важко. Звільнилось місце бібліотекаря в Наталинській бібліотеці при Будинку культури. Рівно через рік почались масовані скорочення. По переводу, 1 вересня 1996 року я продовжила свою роботу, але вже в рідній Миколо-Комишуватській бібліотеці", - розказує Оксана Григорівна.
Оксана Режило бібліотекарка Миколо-Комишуватської бібліотеки-філії нагороджена Подякою за сумлінну працю та з нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек.Фото: Анжеліка Манучарян.
Бібліотека - місце де діти пізнають світ і самих себе
Миколо-Комишуватська бібліотека - це не тільки про книжки. Вона несе важливу соціальну місію - є простором для роботи, спілкування, відпочинку й навчання. Окрім книжкових полиць там є компь'ютер, інтернет, розвивальні ігри для дітей, куток народознавства. Також організовують навчальні та розважальні заходи для людей різного віку.
Були і важкі часи. Приміщення сільської бібліотеки не опалювалось належним чином, і довгий час було без ремонту. Дякуючи Наталії Шапталі, в 2019 році такі вдалось привести все в належний стан. Тепер приємно працювати і запрошувати гостей. Читачі в бвбліотеці відчувають себе наче вдома. Та головне - це те, що бібліотека стала головним осередком формування духовно багатої та інтелектуально розвиненої дитини.
"Насьогодні дуже зріс попит на українську книгу. Читати українських авторів стало модно і це прекрасно. Дорослі завжди розбирають книги наче горішки лущать. Але цікаво стало читати і дітям, а це важливо. Сучасні автори пишуть на стільки цікаво, що не можливо відірвати дитину від читання пригод або фантастичних історій. У нас є полиця улюблених дитячих авторів:
- Меган МакДоналд - "Джуді Муді". Збірка пригод про кумедну дівчинку,
- Іван Малкович - "Ліза та її сни". Казково-пізнавальна історія про дівчинку, яка завдяки крилам, що їх винайшов Леонардо да Вінчі, побувала в майстернях найяскравіших постатей світового малярства — від Ботічеллі до Далі,
- Юрій Винничук, Юлія Пилипчатіна - "Перекладенець". Друга книжка із серії казок про веселі пригоди двох чеберяйчиків — Гоплі та Піплі. Уже знайомі нам чеберяйчики вирішили запросити гостей та пригостити їх смачнючим пирогом-перекладенцем. Та от халепа: де роздобути усі складники для нього? Але на допомогу чеберяйчикам приходять їхні гості — водяники, гаївки, козарики і навіть пані Гусялапка.
- Іан Вайброу - "Малий вовчик - отаман зграї". На Малого Вовчика та його непосидючих друзів чекають дивовижні пригоди. Хвалькуватий і грізний суперник Малого Вовчика – Псувачило – стає вожаком власної зграї. Він збирається стати табором у Моторошному Лісі і спіймати пана Крутихвоста, а за це ж дають велику винагороду,
- Марина та Сергій Дяченки - "Дивовижні пригоди Звичайних речей". Якщо придивитися и прислухатися — виявиться, що самі звичні речі, що нас повсякденно оточують, живуть своїм цікавим життям, часом непростим, але проблеми їхні ми, люди, можемо допомогти розв'язати! Полохливий поїзд більше не боїться птахів, допитлива річка здійснила свою давню мрію, звичайний шарфик пережив подвійне перетворення, а водогін став справжнім музикантом! Ці та інші дивовижні пригоди звичайних речей, описані в цій добрій книзі, стануть справжнім відкриттям для кожної допитливої дитини.
Нещодавно фонд М-Комишуватської філії поповнився новою сучасною літературою.Це книги про історію та культуру України, цікаві пригоди для дітей і підлітків, твори сучасних українських писменників про наше сьогодення. То ж запрошуємо всіх шанувальників книги на дегустацію книжкових новинок", - каже пані Оксана.
Талановиті жителі села
У цьому році, поціновувачі українського слова стали уасниками Регіонального онлайн конкурсу читців-аматорів та авторів «Вічне слово Кобзаря - 2024», присвяченого творчості Т. Шевченка. отримали нагороди від Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, Будинку культури та бібліотеки. Вірші П. Бондаря увійшли до збірки творів учасників конкурсу в номінації "Автор". Пишаємось такими людьми та бажаємо подальших успіхів.
Вірш П. Бондаря "Моє село".
Мій рідний край – моя Комишувата,
Край світанковий, пісня солов’я.
Як не любить,- мені ти рідна мати,
Моє село нам душу окриля.
Твоя земля врожаями багата,
А люди тут – то славні трударі.
Як не любить: моя тут рідна хата,
Спішу до тебе, люба, хоч на мить.
Хоч ворог знов кує свої гармати
На наших землях зброя брязкотить.
Але ніколи нас їм не здолати,
Бо рідний край ми будем боронить.
Моє село, ти землями багате,
Де взимку все тут снігом занесло.
Моє село – це наша рідна хата
Люблю, тебе, моє ти джерело.
Свій новий вірш Петро Бондар присвятив невтомним волонтеркам, які кожного дня, незважаючи на домашні клопоти, приходять плести маскувальні сітки для наших воїнів.
"Бджілки-трудівниці"
Здавна бджілки залюбки працювать любили.
Вони в соти цілий вік свій медок носили.
Ну а наші бджілоньки трудяться нівроку:
Вони плетуть масксітки, стане воям проку.
На окопи й бліндажі, гармати і шанці.
Щоб не видно дронам тут нас в воєннім танці.
Вмілі руки бджілок цих шлють бійцям підмоги:
- Тисніть, бийте ворогів, йдіть до Перемоги.
Разом завжди веселіше
Сучасна бібліотека – це не лише простір для читання. Це місце, де можна зустрітися з друзями, поспілкуватися, пограти в цікаві ігри, корисно і змістовно провести свій вільний час. Ігровий майданчик бібліотеки - разом завжди веселіше. Ось, що розказує бібліотекарка пані Оксана.
"Великою популярністю у бібліотеці користуються дні настільних ігор, під час яких діти грають в шашки, настільний футбол, збирають пазли, розгадують головоломки та багато іншого.
Багато часу приділяють нам фахівці Міжнародного комітету порятунку в Україні з цікавими ігровими програмами для дітей і підлітків та солодкими подарунками. На базі нашої бібліотеки фахівчиня ГО "Дівчата" провела заняття з психоемоційного розвантаження для наших діток. Було дуже весело, цікаво, пізнавально. Фахівці ГО "Відповідальні громадяни" провели для наших діток захід з арт-терапії "Місто моєї мрії".
"А в вересні, відзначали незвичне свято – День народження дружелюбного електронного символу – "Смайлика". Напередодні такої події учасники ГО «Умілі руки» взяли участь у розважально-ігровій програмі "Візьми з собою посмішку". Діти змагалися за найбільшу посмішку, малювали наосліп, показували різні емоції, зображували своїх улюблених смайликів на повітряних кульках. А на згадку про веселе свято виготовили чудові закладки для нових підручників та зробили цілу купу веселих світлин".
День смайлика.Фото: архів бібліотеки.
"Стежками рідного краю"
Бібліотекарка Оксана Режило разом з корінним мешканцем села Сергієм Піонтковським - краєзнавці. Займаються документальним проєктом "Стежками рідного краю". Він про історію села Миколо-Комишувата. Вже багато зроблено і кожна публікація, кожна робота, яка висвітлюється в фейсбуці - унікальна. Цікава пошукова робота була про останного жителя хутора Тернова балка Сергія Михайловича Головченка , який переселився в село Миколо-Комишувату. Топонім Терновий Яр зустрічається ще в 1652 році. Цей яр слугував кордоном між козацькими землями Валківської і Перекопської сотень.
Оксана Режила з Сергієм Піонтковським за роботою.Фото: архів бібліотеки.
Сергій Піонтковський відома людина села. Працював художнім керівником сільського Будинку кльтури, потім тренером дитячої футбольної команди села. В старій газеті було знайдено публікацію про Сергія Васильовича.
"30 років тому при М-Комишуватській СШ розпочала свою роботу секція футболу, яка поклала початок створенню багатьох дитячо-юнацьких команд в нашому селі. А передумовою цієї події стала товариська гра в кінці серпня 1994 року між двома групами дітей, що ціле літо «ганяли м’яча» на двох стадіонах – шкільному (команда «Центр») і сільському – (команда «Широка»), яка закінчилася з рахунком 2:1 на користь «Центру». Після гри було прийняте рішення про проведення регулярних спільних тренувань. Через 8 місяців наполегливих тренувань 09.05.1995 року відбулась перша гра з командою Серпневої СШ. Загалом за 1995-96 роки було зіграно 25 товариських матчів з командами сусідніх сіл Валківщини, Полтавщини та Хрестища. У січні 1997 року команди двох вікових груп перший раз взяли участь в офіційних змаганнях серед шкіл Валківського району, де посіли 3-є і 2-е місце. Влітку того ж року нашій команді довірили честь представляти Красноградський район на обласному турнірі «Шкіряний м’яч». Досить несподівано, здолавши зональні та півфінальні етапи і перемігши у фіналі дві команди Харкова, але закономірно поступившись Куп’янську, комишуватці посіли друге місце. У наступні 15 років дитячо-юнацькі команди М-Комишувати постійно брали участь в багатьох районних, обласних та всеукраїнських змаганнях, де неодноразово були чемпіонами та призерами. Найкращим вихованцям секції вдалось підкорити вершини і в дорослому спорті. Так Олександр і Дмитро Сорокіни у складі збірної України з футзалу були учасниками чемпіонатів Європи та світу. Був час коли і Владислав Воронцов потрапляв до складу молодіжної збірної країни. Варто відзначити і Андрія Омельчука, який став професійним дитячим тренером з футболу і продовжує виховувати нові юні таланти".
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
