Після від’їзду військового(-ої) на фронт, члени сім’ї стають емоційно дезорганізованими. Відсутність одного з членів родини на початку залишає решту сім'ї без спокою на деякий час. Часто люди розповідають про порушення сну і апетиту, підвищену дратівливість, розгубленість і нерішучість. В цей період вони схильні вірити в будь-яку інформацію щодо військових подій, навіть відверто фейкову.
Красноград.info разом з соціальною педагогинею Красноградського педагогічного фахового коледжу Юлією Меркуловою, яка є дружиною військового, продовжує рубрику “Сім’ї військових”, де пояснює, як зберегти психічне здоров'я в родині, де є військовослужбовці(-иці).
Адаптація після від'їзду військового(-ої)
Юлія Меркулова спілкуючись з членами сім'ї, вже після від'їзду військового(-ої), завжди радить перевіряти будь-яку інформацію в офіційних джерелах. Якщо є діти, пам'ятати, що в важкі моменти їм теж потрібна увага. Треба допомагати дітям висловлювати свої почуття і бути з батьком чи мамою на зв'язку. Також радить згадати давно відкладені справи і подивитися, які з них можна тепер зробити. Розповідає, що їй писали багато жінок та розповідали, що почали вишивати.
"Все було непогано поки не почалась зима… трохи дах їхав. Так я навчилась вишивати. Одразу вишила синам сорочки. Малій і старшій донькам вишила плаття, а нашому татові - першу в його житті вишиванку", - розповіла пані Наталія дружина захисника.
Треба молитися і вірити в свою другу половинку. Долучатися до волонтерських ініціатив, спілкуватися з однодумцями, людьми з подібним досвідом. Приймати допомогу, яку пропонують волонтери, органи місцевого самоврядування, соціального захисту, психологів та інше. Можливо, на перший погляд, допомога здаватиметься непотрібною, але необхідно звертати на неї увагу та використовувати методи саморегуляції стресу.
"З моменту, як військовий(-а) їде, і майже до моменту перед поверненням додому формується впевненість в своїх силах, але посилюється тривога за побутові моменти, за свого захисника(-цю), за рідних і дітей. У цей період можуть загострюватися хронічні хвороби, погіршуватися поведінка дітей. Стосунки з другою половинкою на цьому етапі залежать від того, якими вони були перед від’їздом, а також чи здатне подружжя до порозуміння за допомогою телефонних розмов.
Звичайно, кожен член родини хвилюється за рідну людину, коли вона знаходиться у постійній небезпеці. І, якщо немає можливості в будь-який момент зателефонувати, то хвилювання посилюється. Ви спілкуєтеся лише коли є змога зателефонувати або отримуєте повідомлення «В мене все добре» і цим вже задоволені. Але це не зменшує хвилювання за близьку людину. Завжди хочеться щось додатково зробити, щоб з ним (нею) все було добре", - говорить Юлія Меркулова.
Як правильно спілкуватись з військовими телефоном?
Спілкування з військовими телефоном має свої правила. На перший погляд, вони очевидні та логічні. Але частенько рідні про них забувають та своїми словами можуть наразити людину на небезпеку. Тому їх не завадить згадати:
- Спілкуйтеся про щоденні справи, діліться почуттями та емоціями.
- Домовтесь про правило дзвінків. Практика показує, що іноді ліпше, щоб телефонував саме військовий(-а), а не ви. Часто, це може зберегти його (її) життя.
- Намагайтеся не акцентувати уваги на домашніх проблемах, вирішення яких залежить від участі члена родини, який зараз далеко від дому. Якщо можливо, відкладіть повідомлення про це на час повернення військового(-ої) додому. Чому? Тому що людина не може нічого зробити на відстані, а почуття вини і невиконаного обов'язку залишається.
- Іноді доводиться мати справу з надзвичайними ситуаціями в сім’ї, такими як хвороби чи аварії. Тоді військові відчувають безсилля, тому що їхні сім’ї вдома вимушені боротися з цими стресами самостійно.
- Намагайтеся не запитувати телефоном про розташування військового(-ої), кількість побратимів (посестер) і бойові завдання - не наражайте людину на небезпеку.
- Визначте для себе, що хочете знати про рідну людину під час перебування в зоні бойових дій.
Якщо для вас щось є важливим, обговоріть це з людиною перед від’їздом і нагадуйте час від часу телефоном. Але може так бути, що якісь речі військовий(-а) не захоче розповідати. Що робити? Спробуйте прийняти цей вибір. Часто військові вважають, що своїм мовчанням вони захищають рідних і замовчуючи реальність. Якщо ж у подружжі чи між батьками і дітьми є довірливі стосунки, то відкрита комунікація може стати суттєвою підтримкою.
"Хоч як вдома не важко та захиснику(-ці) теж нелегко. Коли вам важко, не соромтеся, говоріть про це з психологом, щоб зрозуміти, як задовольняти свої потреби в інший спосіб, прийнятний для вас і вашого рідного.
У спілкуванні, житті і думках потрібно більше гумору та позитиву. Важко, але можливо. Навіть коли хочеться кричати і безсилля долає - згадуйте, що їм там набагато важче. У мирному житті ми маємо бути опорою і підтримкою для своїх захисників і захисниць. Це головне.
Якщо ви про свого чоловіка чи дружину знаєте все - тоді у вас буде відчуття, що разом проходите службу. Завжди завершуйте телефонні дзвінки на позитивній ноті. І не забувайте в кінці сказати, як ви його сильно любите і чекаєте вдома", - пояснює Юлія Меркулова.
Юлія Меркулова - соціальна педагогиня Красноградського педагогічного фахового коледжу.Фото: Анжеліка Манучарян.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
