Анна Оберемко — колишня юристка, а тепер власниця майстерні солодощів у Краснограді. Вона відкрила власну справу під час війни, щоб творити смачну красу для жителів міста та радувати їх новим місцем, де можна тихо та приємно провести вільний час.
Я провела з Анною цілий день, щоб дізнатись як виглядає її та колективу кондитерської звичайний робочий день. Запитала чи важко та страшно було відкрити власну справу під час війни, що її найбільше мотивує, який улюблений десерт усіх відвідувачів та які поради вона може дати тим, хто теж хоче мати власний бізнес у Краснограді.
А також зловила декілька відвідувачів на коментар, щоб дізнатись чим їм подобається це місце та що вони постійно для себе обирають серед солодощів.
Початок дня - "п'ятихвилинка" та кава
Сьогодні, як і зазвичай, робочий день починається об 8:00 з “п'ятихвилинки”. Анна та її дівчата п’ють каву й обговорюють плани на день, кількість замовлень та інші робочі деталі. Її команда складається з 5 людей, у святкові дні виходить ще одна людина, котра допомагає з великою кількістю замовлень.
Анна та її команда
Все це проходить у спокійній атмосфері за столиком, на якому стоять гарні квіти. Бо краса — це невід'ємна складова цього місця.
Іноді трапляються звісно і зміни робочого графіку, це залежить від свят, від кількості замовлень, інколи доводиться Анні приходити на роботу й о 5 чи 6 ранку.
Дещо пізніше вже підходять перші клієнти, які бажають почати свій день теж з кави та солоденького, або ж люди приходять забрати своє попереднє замовлення.
Паралельно я вирішую запитати в Анни про ідею створення цього місця та чи завжди у неї був хист до цієї справи.
Смаколики
- А як у вас з’явилась ідея створити свою майстерню солодощів? Чи було важко?
- Хоч я і працювала довгий час юристкою та любила цю роботу, я відчувала, що маю кудись віддавати творчу частину своєї особистості.
Я завжди була творчою, але якщо ми говоримо за випічку чи створення солодощів — так було не завжди, раніше я максимум могла випекти шарлотку. Свій перший торт спекла, коли старшій дитині виповнювалось два роки. Тоді я не спала до 4 ранку, бо випікала та прикрашала одночасно 3 торти: на день народження та своїй подрузі.
У той день все і почалось, мені подзвонила подруга зі словами, що від неї є замовлення, що її знайомі дуже хочуть такий ж торт від мене. Зараз моїй дитині вже десять років, і я займаюсь цією справою вже восьмий рік.
Починати було дуже важко, я працювала вночі, бо все-таки була у декретній відпустці. Хоч морально та фізично це було не легко, але коли я лягала спати, то вже шукала ідеї для наступних виробів.
Потім віддавала ще більше замовлень, проходила різні навчання, вивчала терміни зберігання усіх продуктів, бо для мене це на першому місці, все має бути свіже та якісне.
І знаєте, навіть зараз, маючи майстерню, для мене це не бізнес, це не про гроші, а про любов до того, що робиш та душа.
До речі, Анна настільки любить те, чим займається, що набила навіть тату з тортиком.
Татуювання "Тортик" в Анни на руці
Чи страшно відкривати власну справу під час війни?
- А чи боялись відкривати повноцінну майстерню під час війни?
- Я і зараз боюсь, чесно сказати. Зараз багато чого ще треба зробити та придбати, все це час, нерви та вкладення. Але я розумію, що людям це зараз потрібно.
Крім того, солодке, як-не-як дофамін, і люди солодким заїдають стрес. Так само я допомагаю зараз і фінансово нашій країні з власної справи.
Навіть ще з початку відкриття цього простору під час карантину, це була не майстерня солодощів, а просто місце, де я проводила безкоштовні майстер-класи для дітей з аніматоркою.
Поки людям буде потрібно — доти я і буду працювати.
Далі я завітала до дівчат-працівниць на кухню, щоб побачити процес виготовлення солодощів.В цей момент працівниця Юлія готувала крем для десерту ”Анна Павлова”, а власниця вже прикрашала майже готові тістечка кондитерським пилком та малиною.
Тістечка
Все це нагадує магію, де створюється краса та смакота одночасно. Обов’язково все має бути ідеально, як каже Анна. Далі всі кондитерські вироби одразу виставляються у спеціальну вітрину на продаж.
У цей час Анна пакує наступне готове попереднє замовлення, вона обирає індивідуальну листівку, конфетті, пакувальну стрічку та коробку, а я запитую, що вона може сказати людям, які теж хочуть мати власну справу.
- Анно, а які ви можете дати поради майбутнім красноградським підприємцям?
- Обирайте те, від чого у вас є вогонь в очах, горіть цим. Все що ви робите — робіть якісно, не економте, воно потім вам повернеться, це робота в довгу. А ще не бійтесь та не слухайте хейтерів, головне почати!
Який найулюбленіший десерт покупців?
Під час нашої розмови до майстерні завітала постійна клієнтка Аліна Федьків разом із сином, щоб обрати щось для себе. Я запитала її який їх улюблений десерт та чому вони люблять сюди заходити.
“Ой, я люблю багато чого тут, але найбільше це напевно макарони та еклери. А от мій син обожнює ескімо, і щоб там було побільше печива орео або шоколадне пір'ячко, навіть яке він може не з’їсти, але відірвати це обов’язково, він маленький ювелір”, - ділиться відвідувачка.
Далі у всього колективу невеличка перерва на обід та відпочинок. Анна каже, що раніше вони могли зовсім працювати без відпочинку, але це не правильно, того зараз вона усіх змушує відпочивати.
Під час відпочинку ми поспілкувались про те, що найбільше зараз має популярність серед виробів. Анна розповіла, що по-різному буває, наразі першість займають макарони, це вічна класика. Але до цього популярними були мочі, до прикладу.
Час йти працювати далі, Анна приймає нові замовлення, записує їх у свій записничок та планує куди їх розставити. Вона каже, що люди зараз довіряють аж до вибору наповнення десертів.
У цей час приходять нові покупці, баристка Катерина готує їм каву та розповідає, що сьогодні знаходиться на вітрині.
Робочий день добігає потихеньку кінця, дівчата завершують усі роботи й близько 17:30 - 18:00 закінчують та відправляються додому.
Сьогоднішній день був теплим: це стосується і погоди на вулиці, і самого настрою всередині майстерні солодощів, колективу та відвідувачів, де кожен з позитивом заходив сюди, щоб обрати для себе смачненьке.
Це був однозначно цікавий та насичений день, за який я зрозуміла, що їжа — це теж мистецтво, що якщо щось обожнюєш, то все під силу зробити, навіть якщо страшно почати.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
