Красноградське комунальне підприємство “Водоканал” - це люди які кожного дня працюють задля нормального функціонування водопостачання та водовідведення міста. 120 людей - працюють задля комфорту всіх мешканців Краснограда.
Я провела цілий день з різними працівниками водоканалу, щоб зрозуміти, чим же вони займаються та як виглядає їх буденний день.
Запитала у директора що спричиняє такі великі ціни на воду у Краснограді, побачила нове обладнання центральної водопровідної станції або як кажуть у народі “водокачки” та побачила на власні очі, що змивають у каналізацію мешканці.
Початок кожного дня — нарада
Робочий день колективу починається о 7:30. Дещо раніше ніж офіційно зазначений, бо перед цим колектив зустрічається на вулиці обмінюючись різними новинами з особистого життя та заряджається позитивом на день.
Після цього, основні працівники йдуть до кабінету директора Миколи Дубини на щоденну нараду, щоб розуміти план на день, чи є якісь термінові задачі, проблеми.
"Зазвичай усе йде по плану. Але інколи, щойно закінчивши планування, диспетчер може доповісти про термінові завдання, які зовсім змінюють робочий день", - розповідає директор ККП.
Тож працівники коротко розповідають про порядок денний та розходяться по робочих місцям.
У цей час я вирішую поспілкуватися з директором, щоб запитати у нього за звичну роботу підприємства, великі ціни на воду та причини цього.
Але перед тим, я не можу не запитати імена цих двох зелено-жовтих красенів, бо їх спів було добре чути навіть під час серйозної наради.
- Як звати цих друзів?
- “Льоша і Гоша” - каже одна з працівниць.
- “А у мене вони Льолік і Болік. Кожен називає як хоче”, - усміхнено каже директор.
Улюбленці працівників
Останнім часом багато красноградців жаліються на ціну води у місті, адже зарплати у людей маленькі, а чеки за комунальні послуги великі, тому я вирішила запитати причини цього у директора ККП "Водоканал".
“Багато людей жаліється, коли воду відключають на пару днів чи виходять затримки у роботі. Є багато таких, що ставляться з розумінням до нашої роботи, бо знають випадки, коли деякі люди під час війни на окупованих територіях збирали ватками дощову воду з калюж.
Також, чомусь люди не помічають, що й інші комунальні послуги також стрімко дорожчають.
Стосовно затримки — до прикладу заплановано заміна 30 метрів труб, але копаєш та дивишся далі, все гниле й тому заміняєш ще 2 метри, потім ще 2 метри, тому так і виходить. Це все впливає і на ціни, бо це додаткові матеріали.
На ціну також впливає й те, що у нас на район 250 кілометрів мереж на 12 000 абонентів. До прикладу у Полтаві теж близько двохсот кілометрів, але на 300 000 абонентів. Через те, що у них більше багатоповерхівок, то на людину припадає 20-30 сантиметрів труби, у нас своєю чергою - 20 метрів труби. Це ж звісно теж впливає на вартість.
По друге, наша проблема — це каналізація ще радянських часів. У той час побудували різні кнски (каналізаційні насосні станції, - ред.) на різних кінцях міста, між якими переганяли воду при тому не рахуючи майже затрат на електроенергію, щоб це все працювало. Зараз же виходить це все набагато дорожче робити та переганяти.
По-третє, держава встановлює деякі обмеження по тарифах на обласні центри, у маленьких містах такого немає. Тому свого роду ми, мешканці малих міст, компенсуємо ту меншу вартість у мегаполісах”, - каже він.
Директор ККП "Водоканал" Микола Дубина
Далі по плану у нас коротка прогулянка територією підприємства перед тим як поїхати на перші об’єкти.
Перше місце куди я заходжу — це пропускний пункт, де перебуває диспетчер. Він коротко розповідає як проходять його будні, показує журнал, у котрому веде облік абонентських дзвінків та знайомить мене зі своїм улюбленцем — Рижиком.
Домашні улюбленці водоканалу не закінчуються на одному Рижику. Далі мені показують маленький живий куточок, де проживають різні птахи. Збоку від них територію охороняє ще один пес, якого працівники знайшли просто вулиці у передсмертному стані, вилікували та відгодували.
Поки заводиться мотор робочої машини мені швидко показують цех та в яких умовах працюють люди. Всередині будівлі охайно, працівники мають роздягальну, душ та навіть пральну машину для робочого одягу, бо як можна розуміти — праця у водоканалі не найпахучіша.
На годиннику 8:50, а це значить що час відправлятися на перевірку каналізації та витягувати саморобні пастки для сміття з люків вулиць міста.
“Роботи щоденно вистачає, це ви ще сьогодні попали на відносно спокійний день. От би ви приїхали пару днів тому, коли четверо чоловіків ледь витягнули пастку набитого сміттям по половину палки, ой що там тільки не було...”, - розповідаються працівники.
Що найчастіше викидають абоненти у каналізацію Краснограда?
“Кидають усе підряд. 2-3 дні після чистки й все по новій. Найбільшого клопоту доставляють вологі серветки, це синтетика, яка не розчиняється у воді.
Великого клопоту у забрудненні та забивці каналізації доставляють й предмети жіночої гігієни та навіть памперси.
Дуже хочеться, щоб жителі міста відносились до цього відповідальніше та не викидали нічого зайвого, бо це все дуже важко прибирати та очищати”, - доповнюють вони.
Сміття, яке виловили з міської каналізації
Наступна зупинка — перша та основна КНС (каналізаційна насосна станція). Інженер Юрій та інші працівники показують мені найбільшу сітку, під якою знаходиться великий басейн, куди збігає більша частина сміття з усього міста та навколишніх сіл. Далі йдемо перевіряти роботу двигунів та помп станції.
“На жаль, це все вже досить застаріле та потребує капітального затратного ремонту, але нічого, ми тримаємось та робимо усе можливе!” - каже один із працівників.
Дорогою ми заходимо до робочого місця електрика, щоб привітатися з ним, а далі спускаємось у самий низ до насосів, що качають стоки.
Сьогодні все працює у звичному режимі, тому йдемо на вулицю та відправляємось перевіряти каналізацію далі, а саме — їдемо до найбільш навантаженої лінії на вулиці Копиленка, під яку потрапляє: школа, міська лікарня, морг, супермаркет “Чудо” та інші магазини.
Ми знайшли невеликий застій, тому працівники чистять люки від сміття та викликають спеціальну машину з водою, щоб промити каналізацію задля її подальшого звичного функціонування.
За 40 хвилин хлопці прибирають цю проблему та усі разом відправляємось до центральної будівлі водоканалу на обід.
Наступна зупинка — центральна “водокачка”
Після 13:00 я відправляюсь з головним інженером Русланом Агаєвим до центральної водопровідної станції, щоб перевірити як там проходить робочий день.
Насамперед мені показують старі труби, що вже замінили за підтримки Наталинської громади та Красноградської міської ради, які виділили кошти на капітальний ремонт станції.
“Ще місяць тому цими трубами текла вода звичайним споживачам, потроху починаємо заміну, бо стан їх жахливий. Також ми вже зняли старі насоси та встановили нові”, - каже головний інженер.
Далі заходимо у будівлю центральної станції, де мені показують шкалу, за допомогою якої перевіряється рівень води у резервуарах. Рівень в жодному разі не має бути меншим за відмітку в 1500, але до цього справа не доходить, адже на станції цілодобово працюють люди.
Шкала рівня води у резервуарах
Проходимо у наступне приміщення, щоб перевірити роботу нещодавно встановлених нових насосів. Днями їх мають також перевірити спеціалісти-наладчики.
“В планах також заміна й інших труб, криниць та ремонт резервуарів. Головне — це серце водопостачання, а згодом у майбутньому й будуть серйозні заміни по місту, головне, щоб війна скоріше закінчилась!” - каже працівник станції.
Нові насоси
Чоловіки кажуть, що під час війни, навіть у разі критичної ситуації підприємство має запаси питної води, яку зможуть розвозити по місту для людей, тому хвилюватися не варто.
Далі інженер Руслан перевіряє шафи управління насосами, які також були нещодавно замінені на сучасні. Зараз замість ручного управління з кнопками буде комп’ютерна оптимізація роботи.
“Раніше для управління містом треба була така радянська “бандура”, а зараз ми маємо доволі компактну комп'ютерну шафу”, - зазначає він.
За планом далі — перевірка пожежних гідрантів
Далі ми їдемо назад до центральної будівлі водоканалу, щоб я мала змогу пересісти до наступної машини з іншою бригадою задля планової перевірки пожежних гідрантів.
“У цих гідрантах пожежники набирають воду для гасіння пожеж, тому важливо, щоб все працювало добре”, - говорить працівник.
Більшість з них працювали добре, але вже наприкінці перевірки ми виявили невелику проблему в одному з гідрантів, яку треба було терміново владнати. Тому група працівників зайнялась усуненням проблеми: хтось тримає інструменти, хтось лізе у люк. Таким чином спільною роботою швидко закінчують та відправляються назад у центр.
Час потроху добігає кінця, працівники розходяться завершувати інші робочі питання чи паперові роботи, щоб встигнути виконати всю заплановану роботу до 17:00, а далі відправляються додому.
Провівши день з ККП “Водоканал” я зрозуміла, що будь-яка робота важлива та важка по своєму. Як фізично, так і емоційно буває важко усім, бо ранок може початися з крику абонентів стосовно застою каналізації, яка трапилась через невідповідальність інших абонентів, що кинули вологі серветки, а день продовжитись важкою фізичною роботою, де четверо чоловіків витягують сміття спеціальними пастками.
Як і у кожного підприємства й у Водоканалі також є певні проблеми, скарги на якість роботи чи велику ціну, або ж недоліки. Причини усього цього працівники розповіли ще на початку дня.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
