В Костянтинограді проходили великі ярмарки які прив'язували до свят, а ще називали "краснорядські". Піщанці виживали за рахунок полів, які засаджували зерновими та овочевими культурами і різною городиною. Вони ж продавали цю продукцію на своїх ярмарках.
Красноград.info розказує і показує, як змінилась місцевість, вигляд старовинних будівель в місті та, що там нині знаходиться.
Ярмарок на ринковій площі в Костянтинограді
У 1817 році в Полтавській губернії ярмарок налічувалося 332. При великих містах здійснювалися оптові операції. При дрібних міських ярмарках, а також містечкових й сільських - торгували у роздріб місцевим товаром. Розмір торгового обігу коливався від кількох сотень до кількох мільйонів карбованців. Продавали Кримську сіль, рибу, мануфактурні вироби, "колоніальні" товари, вовну, сукно, вовняні тканини, посуд, папір, цукор, мед, віск. Торгували кіньми та різною худобою.
У Костянтинограді ярмарки поширилися з XVII ст., і були головним місцем гуртового і роздрібного продажу різних товарів. Ярмаркова площа розташовувалась там де було багато вільного місця. А саме - на незаселених степах за теперішнім Свято-Благовіщенським храмом, через вулицю Київську до Красноградського педагогічного фахового коледжу. Головною була ринкова площа, розташовувалась в центрі Костянтинограду на території Собору.
Початок ярмарку прив'язували, як правило, до релігійного свята, від якого й одержували назву: Хрещенський, Воздвиженський, Троїцький та інші. Тривали від 1—3 днів до двох тижнів. Також проходив "краснорядський" ярмарок. Таку назву він отримав через масовані ряди продажу різного посуду та глечиків з червоної глини. Пізніше, цей район почали називали "краснорядським". Можливо, згодом, і місту, через те, дали назву Красноград.
Вулиці Костянтинограда теж не просто так отримували назви. Просоловська була, тому що там жили чумаки "просоли", що возили сіль з Коломиї. Також, займались торгівлею козаки, селяни, інколи міщани. Зрідка на такому промислі заробляли і поміщики, які посилали своїх селян на чолі з довіреною особою.
Піщанські "ярмарки"
У 1902 році в Полтавській губернії починається сильний селянський рух. Його головними причинами стали швидке зростання безробіття серед селянства, скорочення площі землі, що здається селянам в оренду та високі орендні ціни. Всі ці обставини дуже позначилися на становищі селянства. Таке населення дедалі більше розорялося, у селах відчувався сильний брак хліба.
У березні 1902 року селяни Костянтиноградського повіту Полтавської губернії забрали в багатій Карлівській економії всі запаси хліба і картоплі. Разом зі старостами та сотськими селяни приходили до поміщицьких садиб і відбирали хліб. Там, де поміщики чинили опір селянам, останні відбирали хліб силою і спалювали поміщицькі садиби. У Полтавській губернії селяни пограбували 54 маєтки, з них 13 - в Костянтиноградському повіті.
Піщанка, як і Красноград, в цілому, почала відновлюватись після страшного голоду лише з 1950 року. То були перші кроки до розквіту. Красиві, наче намальовані поля повз доріг, і люди, що невтомно там працюють - одразу впізнаєш Піщанку. А ярмарки в них були своєрідні, біля кожної хати своя "ярмарка". Така торгівля, як традиція, лишилась до сьогодення. Там можна побачити все, що завгодно: картоплю, буряки, моркву, гарбузи, кавуни, дині, різні фрукти та зелень. Іноді продають молоко та кисло-молочні продукти.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
