Ще з давніх-давен людина шукала шляхи, як спростити своє життя і задовольнити потреби. Йому потрібно було навчитися підкоряти собі сили природи, або, іншими словами, перетворювати її на енергію. Спочатку людина освоїла механічну та теплову енергію, але з часом цього було мало. Найголовнішим досягненням людства є відкриття електричного струму та його використання.

Сьогодні важко уявити наше життя без електричної енергії, адже саме вона освітлює наше житло та вулиці, рухає машини, заряджає усі гаджети та і всі домашні прилади, якими ми користуємося, працюють, саме, від електричної енергії.

А чи замислювались, як і коли з’явилася електрика саме на Красноградщині? Красноград.info розказує і показує, як змінилась місцевість, вигляд старовинних будівель в місті та, що там нині знаходиться.

Красноградська РЕС

Вперше, про згадку електричного освітлення на Костянтиноградщині датується 1888 роком. Це був період електричного освітлення в Полтавській губернії, як і освітлення в Київському Центральному саду Шато-де-Фльор, нині де стадіон “Динамо”. Досвід використання електрики на Костянтиноградщині продемонстрував велику її перевагу перед іншими видами освітлення. До цього освітлювали все лампами на керосині - гасі та газу.

В Полтавському обласному архіві зберігається документ, який засвідчує, що у 1888 році “Страус і Савицький” відкрив першу електростанцію у Полтаві. Це така ж як і у Костянтинограді. Її потужність 30 кінських сил і працювала вона від парового локомобіля. Гасові лампи на стовпах почали заміняти електричними. Освітлення з’явилося по вулицях Катеринославській та Більовській через малу площу міста.

В будинку Шелестіна знайшли документ, який підтверджує, що в будівлю електрифікували з допомогою електрогенератора. Його встановлено було в будівлі навпроти. Зараз там знаходиться РЕС.

Такі електрогенератори розташовувалися в декількох місцях по Костянтинограду. В 1896 році майстерні технікуму, Земська управа та Народний дім працювали від генератора. Потім з’являється телефонний електрозв’язок. Для порівняння: у війну, зв’язківці, аби передати повідомлення через радіоприлад декілька разів прокручували котушку. Таким чином, з'являвся електричний струм, по якому можна було передати важливі дані.

Стаціонарна більш потужна електростанція була встановлена в 1900 році. Попит на електроенергію зростав. Було престижним встановлювати у своїх домівках електричне освітлення.

Особливості Піщанки та волосні школи

За інформацією місцевих етнографів, істориків та краєзнавців, Піщанка - це поселення, яке існувало дуже давно. Але активізувалось життя на цій території почало близько 1734 року, коли тут поселились козаки. Однодворці ж заселялись з 1731 року по правій стороні, якщо дивитись в бік Харкова. Ліва сторона заселялась козаками в 1734 році, коли вони вже поверталися з робіт. Однодворці вважалися дворянами, які мали свій власний двір, господарство і утримували його разом із помічниками та працівниками.

Цікаво, що піщанці, які жили на правому березі називали мешканців іншого лантухами, а жителі лівобережжя своїх сусідів – цаберками. Лантухи, бо, на той час, був такий Запорізький кошовий отаман Лантух. Саме його козаків, що поверталися до рідних у Піщанку і називали лантухами. Цаберки, бо там жили руські, які на відра говорила цаберка.

Піщанка мала своє волосне правління. Тож, школа і училище там були волосними. У період правління Миколи II спостерігалось стрімке зростання кількості навчальних закладів на всіх рівнях. Всього за 15-річний період з 1896 по 1910 роки було відкрито більше шкіл, училищ, інститутів, ніж за попередній період російської історії. Грамотність у деяких губерніях сягала вже 80%. В 1906 році було запровадження загальної початкової освіти. Його кінцевою метою було забезпечення початкової освіти всьому населенню російської імперії незалежно від класової чи національної належності. У Костянтинограді до 1916 року кількість навчальних закладів збільшилася більше ніж у 2 рази.

Так у 1843 році відкриваються школа та училище в Піщанській волості. Ці заклади дуже відрізнялись від повітових не тільки статусом, але й і кількістю років навчання. Писати читати навчили і вперед до дорослого життя, хоча для великого на той час колгоспу - було круто мати свою школу та училище. Навчали, в цілому, від 2 до 4 років, коли в повітових та земських школах навчали більше років.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!

Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!