Максим Кохтенко - 16-річний юнак, який не уявляє своє життя без мотоцикла. В мотоспорті з 4 років. Чемпіон України та восьмикратний Чемпіон Харківської області з мотокросу. Почесний громадянин Харківської області. Талановита молодь Красноградщини.
Хлопець розповів про генетичну любов до мотоспорту та майбутні плани після перемоги.
Зацікавленність є, вагатись ніколи
Народився Максим в Краснограді 15 травня 2007 році в чудовій, спортивній сім'ї майстрів спорту. З самого дитинства ріс активним, веселим та працьовитим хлопчиком. Батьки та дідусь підтримували його в усіх починаннях. Головна ціль батька Максима Віталія Кохтенка, була - посадити малого на мотоцикл.
“Я Майстер Спорту по мотокросу. Тож, сина свого з народження бачив на мотоциклі. Максим з самого дитинства був активним. З захопленням дивився, як я катаюсь іноді і сам просився покататися разом зі мною. Зацікавленість є, вагатись ніколи. Як тільки виповнилось 4 роки, купив синочку дитячий спортивний мотоцикл. Почав займатись з ним, вчити правила їзди. Особливими для Максима стали досягнення в цьому спорті. З 5 років почались перші змагання, перші поразки і перші перемоги", – каже тато Віталій Кохтенко.
4-річний Максим КохтенкоФото: з архіву героя матеріалу
В дитячий садок їздив на своєму мотоциклі
Максим дуже любить свою маму та старшу сестричку. Каже, що вони завжди йому приділяють багато уваги та огортають любов'ю. Рівнявся і рівняється на тата і дідуся, бо вони є вчителями з мотоциклетного спорту. Виховали прекрасного, сильного, стійкого, незламного юнака, який таким і залишається.
"Мотоспортом почав займатись ще з дитинства. Я в садок їздив на своєму мотоциклі. Просто, мій тато вирішив, що я, в свої 4 роки, вже готовий для серйозного спорту. Купив мені дитячий спортивний мотоцикл і повну мотоекіпіровку для безпеки. Вчив різним правилам, багато розказував і показував і, я поїхав. Спочатку, було страшно. Постійно падав, плакав, але тримався. Згодом, почало виходити і пішло-поїхало. Далі вже катався професійно" - з гумором розповідає Максим.
Перші змагання Максима КохтенкаФото: з архіву героя матеріалу
На початку в Максима був мотоцикл на маленьких колесах. Саме з нього почались перші тренування та перші змаганнях. Дорослішав Максим, збільшувались і колеса. Та всі перешкоди долались з легкістю, бо поруч були надійні люди.
"Зі мною займався не тільки тато. Мій дідусь Анатолій Кохтенко - мій авторитет. Заслужений Майстер спорту союзу з картингу та кандидат в Майстри спорту з мотокросу. Саме в нього навчався мій тато. В нього навчався і Юрій Немилостивий, Чемпіон України та Світу з мотоциклетного спорту", - розповідає Максим.
Мотокросс за участю Максима КохтенкаФото: з архіву героя матеріалу
Мотоспорт не заважає навчанню
Всі жінки сім’ї Кохтенків працюють в школі №2. Мама Галина Анатоліївна та бабуся Ніна Анатоліївна працюють кухарем, а сестра Александра Віталіївна працює вчителем початкових класів. Але Максим навчається в гімназії № 5. По-перше: дуже хороша школа, по-друге: знаходиться через дорогу від будинку де мешкає сім'я Кохтенків. Батьки переживали, але серйозний спорт не заважав навчанню. Хлопець із задоволенням розповідає про шкільні роки та однокласників. З особливою теплотою Максим пригадує класного керівника Карину Лебедєва. Ось, що вона розповідає про Максима.
“Чуйний, добрий, вихований хлопчина. Ніколи з цим юнаком не було проблем. Якщо, якийсь захід в класі, Максима і просити не треба, завжди допоможе пересунути парти та стільці. Так само і з прибиранням та ремонтом. А вже з 13 років почались хіханьки на уроках.
Працьовитий юнак. Постійно пропадає в гаражі, займається ремонтом мотоциклів та скутерів. Зараз навчається на другому курсі технічного ліцею на спеціальності “слюсар, сантехнік, газоелектрозварювальник.”
Максим Кохтенко зі своїми однокласниками та класним керівником Кариною ЛебедєвоюФото: з архіву героя матеріалу
Перша серйозна травма у 8 років
На найпершому змаганні, маленький Максим дуже злякався і розплакався, бо йому було майже 5 рочків. Та згодом все вирівнялось. Переборовши страхи, почав брати участь у мотокросах. На одному з змагань, Максим отримує серйозну травму руки, закритий перелом кістки на ліктьовому вигині. Розпач, біль, гіпс. Два місяці реабілітації і знову мотокрос.
"Мотокрос в Золочеві, мені 8 років. З Краснограда було багато гонщиків, тому, ми приїхали автобусом. Наші мотоцикли одиночки та з візком доправили на місце перегонів на фурах. Прокатку на тренуванні я від’їздив добре.
Перший заїзд. Мій мотоцикл не прогрітий, а це дуже важливий пункт для будь-якого швидкісного транспорту. Треба завести і залишити прогріватися на холостих обертах 5-7 хвилин. Отже, мій мотоцикл технічний огляд не пройшов належним чином. Я встав на старт. Мене тримали двоє людей, бо я не діставав ногами землі. Старт. Ми рушили. Попереду на нас чекав різкий поворот у правий бік на 180°, саме там заглух мотор. Я впав на праву руку, прямо на дерев’яний кілочок. Завдяки захисній екіпіровці, отримав закритий перелом, було вибито ліктьову кістку. Якби не налокітник, кістка розірвала би тканини шкіри і травма була б важкою.
Одразу підбігли хлопці і лікарі. Було надано першу медичну допомогу. Мене доправили до Харківської лікарні, де неділю проходив обстеження. Після, на мене чекав цілий місяць реабілітації вдома", - розповідає юнак.
Максим разом з матусею, яка завжди підтримує на змаганняхФото: з архіву героя матеріалу
Максим Кохтенко - почесний громадянин Харківської області
Два роки локдауну та два роки війни, відібрали у Максима повноцінні тренування та шанс стати чемпіоном світу. Мотокрос не кидає і, завжди, бере участь у різних змаганнях. В цьому році втратив близьку людину, друга, наставника і вчителя.
“Я являюся Чемпіоном України та 8 кратним Чемпіоном Харківської області з мотокросу. Разом з дідусем отримали відзнаку “Почесний громадянин Харківської області. На жаль, мій дідусь Анатолій Петрович в цьому році помер, але назавжди, для мене залишився другом, наставником і вчителем.
Максима Кохтенка нагороджено відзнакою "Почесний громадянин Харківської області"Фото: з архіву героя матеріалу
Дід все життя працював маршал-інструктором з картингу, але душа рвалась до авіаспорту. Він розповідав, що перший мотоцикл з візком продав і купив авіаційний двигун. Сам зібрав перший в Краснограді дельтаплан, потім зібрав ще декілька таких. Пізніше, сам, зібрав літак одномісний. На одному з польотів, двигун перестав працювати. Він впав з висоти 100 метрів, при падінні отримав перелом двох п’ят. На одній зробили операцію, а друга самостійно відновилась. Розібрав той літак, що розбився. За рік зібрав другий двомісний літак. Я пам’ятаю, як дідусь кульгав на одну ногу, але працював разом з татом і мене вчив ділу.
Такі люди надихають і вселяють у молоде покоління в віру на краще майбутнє. Саме таким і я став. Руки нічого не бояться, берусь за будь-яку справу по ремонту скутерів, чи мотоциклів. А, зараз, з друзями ремонтуємо вже і автівки.
Вірю, що повернусь до мотоспорту. Маю незакритий гештальт - здобути світове чемпіонство з мотокросу”, - ділиться Максим.
Максим разом із дідусем, з татом та друзямиФото: з архіву героя матеріалу
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
