Наша осінь на двох
Вона тихо кружляє за містом
І веде нас обох
По забутим стежкам падолистом.
Талановита Красноградщина. Скільки відомих імен піднялись до небосхилу і, тепер, сяють там яскравими зірками. Скільки імен прославили свій рідний край і їх забути неможливо. Володимир Микитович Волощук - наша гордість, наш пісенний оберіг.
Красноградська міська рада увіковічнила пам'ять про Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина міста Краснограда, композитора - пісняра відкриттям меморіальної дошки Володимира Микитовича Волощука. Дошку встановлено на будинку № 82 по вул. Бєльовська, в якому мешкав і працював наш видатний земляк. Велика шана та повага людині безмежно закоханій в наше місто, який прославив своєю творчістю красу рідного краю та зробив неоціненний внесок в культурне надбання Краснограда і України.
Меморіальна дошка на честь Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина міста Краснограда, композитора - пісняра Володимира Волощука.
Жодного дня не розлучалися
Народився Володимир Волощук у 1943 році. Це були важкі роки для кожного красноградця. Важке дитинство, холод, голод. Але пройшли роки, Володимир став красенем, який займається спортом, встановлює рекорд по Харківській області зі стрибка через планку, яку на той час так ніхто і не підкорив. Потім в його життя прийшла музика і вона - Ліда.
Вона тільки почала працювати секретарем та бібліотекарем в бібліотеці для вечірки в школі №1. Там і побачив її красень Володимир. Одна думка про неї і вона його дружина на довгі 51 рік. Кожен день разом. Ніколи не розлучалися. І до Останнього подиху його, вона була поруч, його кохана, його ніжна Ліда.
Лідія Волощук.
“Я спускалася з другого поверху, а він тільки увійшов до закладу. Ось, що він розповідав:
- Ліда, я тебе, як побачив, сказав собі, що ти будеш моєю дружиною.
Я тоді працювала і секретарем і бібліотекарем. Володимир Микитович був вчителем музики. Прийшов до мене за книгою, а коли повернув, запросив на обід попити в парку ситра. Саме з того дня ми були, завжди, разом. В жовтні познайомились, а у лютому одружилися, мені 18, а йому 26 перший хлопець на селі, спортсмен, музикант. На нашому весіллі музикантами були ми - я співала, а він грав на баяні. .
Микитович завжди говорив, що ми живемо в одній тональності. Мені так подобалось, як він грає на баяні, а коли співали вдвох - це було щастя. Те, що він був таким відомим, вдома був коханим, самим близьким і рідним”.
Володимир Волощук написав більше 224 пісень і майже 34 українські пісні обробив. Кожну композицію пропускав через своє серце. Завжди радився з Лідою, як звучить нова пісня. Останню пісню написав до 50-річчя спільного життя “Наша осінь на двох” .
“Ми репетирували цю пісню, а я стояла і плакала. От він побачив, повертається і говорить:
- Ліда, ти чого плачеш? Ти і на виступі рюмсати будеш? Так от, запам’ятай, ти артист, а на сцені артист забуває всі свої емоції, іх не можна показувати глядачам. Емоції мають бути тільки в пісні.
Церемонія відкриття меморіальної дошки.
А сьогодні, я прокинулась в сльозах. Згадала слова Микитовича, витерла сльози, бо цей день важливий не тільки для нас всіх, а і для Володимира Волощука - Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина міста Краснограда, композитора - пісняра.”
Багато людей співпрацювали з Володимиром Микитовичем. З 1973 року очолив колектив бандуристів Будинку культури. Але є люди, які пам’ятають його, як чудового концертмейстера та диригента. З теплотою згадують часи спільної роботи в колективі.
Сцена сяяла коли вона співала
Валентина Компанієць золотий голос Красноградщини, який дзвенів багато років в колективі Володимира Волощука. Коли вона виходила на сцену, все навкруги сяяло. Під її спів хотілося встати і танцювати, енергетика була неймовірною.
“У 1966 році я прийшла працювати в Будинок культури керівником танцювального колективу. З 1967 року співала в колективі бандуристів. Працювала художнім керівником. А в 1973 році співала в колективі під керівництвом Володмира Волощука.
Микитович Був чудовою людиною і професіоналом своєї справи. Вчив красиво виконувати музичні партії. А коли виїжджали на концерти - це були прекрасні часи, які згадую з найтеплішими почуттями спогадів”.
Колоритний самобутній козак
Не так вже і давно на сцені з’явився самобутній козак з довгими вусами, який співав потужні українські пісні колоритним басом. Миколай Швець оригінальний співак національних українських пісень, який заряджає кожного слухача позитивною енергетикою.
“В колектив “Спогад” я прийшов 7 років тому. Привела на прослуховування до Володимира Волощука моя дружина Наталочка, яка вже там співала. Прослухав мене Микитович раз, другий, а на третій підтвердив мою кандидатуру і взяв в колектив солістом.
На репетиціях я бачив, як наш керівник горів і жив своєю роботою. Це вчило нас бути професіоналами та відноситись до своєї справи з відповідальністю. Я дуже вдячний долі, що працював з Володимиром Микитовичем, що відкрив мене, як співака. Я на сцені отримував величезне задоволення, віддаючись слухачу на всі 100 відсотків”.
Миколай Швець.
Творчий вечір та зустріч на все життя
У просторі кафе “Піцца” пройшов творчий вечір на честь 50-річчя спільного творчого життя Володимира та Лідії Волощуків. Знайомство Галини Третякової з Микитовичем, яке запам’яталось на все життя. Підготовка, співпраця та подарунок-пісня на слова Галини, музика Володимир Волощук.
“Геніальна Людина з великої літери. Свого роду геній, який подарував Краснограду неймовірну кількість прекрасних пісень, чого тільки варта пісня “Красноградський вальс”. Я мала честь познайомитись блище з Володимиром Микитовичем на творчих вечорах АРТ-кафе “Третяковка”. А більшим подарунком для мене була пісня присвячена Івану Гулому Герою України, який був нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, заслужений працівник сільського господарства України. Я написала вірш на честь 70-річчя Івана Михайловича, а Володимир Микитович написав музику - велика пам’ять, яку лишив після себе талановитий діяч.
Сьогодні мала честь бути присутньою на церемонії відкриття меморіальної дошки і наданням слова на урочистостях. Я з теплотою пригадую наші розмови з геніальним Володимиром Волощуком. Дякую долі за зустріч.”
Галина Третякова та гості творчого вечора Володимира Волощука.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
