Цьогоріч президент України Володимир Зеленський подав у Верховну Раду указ про перенесення святкування Дня перемоги у Другій світовій війні на 8 травня. А 9 травня в Україні відзначатиметься День Європи. Саме в далекому 1945-му мільйони людей кілька днів поспіль раділи і святкували перемогу над нацистською Німеччиною. Тому ми хочемо розповісти, що ж тоді – в роки Другої Світової війни відбувалось в Краснограді, як місто переживало цей жах, який і зараз повторюється на території України.
Красноград.info поспілкувався із провідним науковим співробітником краєзнавчого музею ім. П.Д. Мартиновича Тетяною Козловською та красноградським краєзнавцем, співавтором трьох історичних альманахів про Красноградщину Костянтином Фроловим, які розповіли історії із життя міста в часи Другої Світової війни.
Бої за Красноград
За словами Тетяни Козловської
22 червня 1941 року мирне життя мешканців Краснограду, як і мільйонів людей в Україні, перервалось.
Продовжуючи наступ на Донбас, німецькі війська без бою захопили місто. Їхні десантники взяли санітарний потяг, що перевозив поранених червоноармійців з Полтави до Краснограда, і прибули до міста.
У той час 6-а армія Південно-Західного фронту генерала Малиновського тримала оборону на південь від міста, на кордоні з річкою Берестова. Красноград був відкритий для ворога з північного заходу. Все українське населення піднялося на боротьбу з ворогом.
З самого початку війни красноградці зі зброєю в руках захищали свою Батьківщину на передовій. Юнаки, щойно закінчивши середню школу, йшли на нульові позиції. Дівчата працювали у створеному в Краснограді шпиталі, директором якого стали лікарі С. Г. Буланий і Г. В. Усенко. Персонал шпиталю повністю складався з випускників та студентів Красноградського медичного училища та педагогічного інституту.
Під Красноградом точилися бої. У п'ятиденних запеклих боях частини 6-ї армії, що обороняли лінію фронту на лівому березі річки Берестова в районі села Наталине, зазнали великих втрат. 25 вересня 1941 року 270-та стрілецька дивізія, яка до цього воювала на Дніпрі, на південь від Запоріжжя, була посилена за рахунок передислокування до Краснограда. Дивізією командував полковник Заки Юсупович Кутлін. Безпосередньо в селі Наталино дислокувалися 973-й і 977-й полки 270-ї дивізії, які вели запеклі бої з нацистами під Красноградом до 7 жовтня 1941 року, і саме ці полки відбивали німецькі атаки, а потім перейшли в наступ.
У жовтні 1941 року під Красноградом наше командування застосувало в боях з нацистськими військами реактивні системи залпового вогню "Катюша".
Ескадрилья увійшла в Красноград під обстрілом без бою. Після залпу "Катюші" вони змінили місце, щоб не потрапити під вогонь ворожої артилерії. Оскільки українські солдати, які увійшли в місто, були озброєні лише гвинтівками та кулеметами, вони не могли переслідувати ворога далі. Незабаром нацисти схаменулися і за підтримки танків, самохідної артилерії та авіації змусили радянські частини відступити за межі річки Берестова до Наталино, а німецькі війська також повернулися до міста. 7 жовтня, після відбиття чотирьох ворожих атак, 270-та дивізія почала відступ у напрямку Ізюма.
Розстріл 47 партизанів в Краснограді
За словами Тетяни Козловської
22 жовтня 1941 року понад 500 осіб за наказом міської управи, в супроводі 80 німецьких солдатів, відправилися збирати кукурудзу на полі колгоспу ім. Шевченко.
Приблизно через 40 хвилин після початку роботи на полі пролунав постріл, який відбувся від необережного поводження Гаврила Безпалька з гвинтівкою, знайденою в кукурудзі. На місце події прибігло декілька німців. Гаврила Безпалька і того чоловіка, що стояв поруч з ним, жорстоко вбили, натравивши на них собак.
Картина «Розстріл 47 Красноградців» Фото: Красноград.info
Красноградські підпільники
За словами Тетяни Козловської
В Краснограді діяла підпільна група, якою керував М.Ф. Шевченко. У квітні 1943 року всі підпільники об’єдналися в Красноградське підпільне об’єднання, керівником якого став П.К. Семеренко. Об’єднана група здійснювала диверсії на залізничній колії, виводила з ладу локомотиви в депо станції Красноград.
Підпільники перешкоджали окупантам вивозити молодь на каторжні роботи в Німеччину: одних своєчасно попереджали про час облави, іншим видавали «аусвайси», які діставав у німецькій комендатурі Олександр Москаленко, що там працював.
Картина «Красноградські підпільники»Фото: Красноград.info
Подвиг Ємельянова
За словами Тетяни Козловської
Не всім пощастило вижити у цьому пеклі. Данило Ємельянов, який працював фельдшером в селі Берестовенька, ціною власного життя врятував роту солдат.
При відступі німці замінували залізничні переїзди. Ємельянов побачив, що до колії наближається рота радянських солдат з піснями. Він почав кричати та махати руками, щоб вони зупинилися, але солдати вважали, що він їх вітає і продовжували рухатись. Тоді Данило сам став на переїзд і підірвався, таким чином зупинивши роту солдат ціною власного життя. Похований він у рідному селі.
Картина «Подвиг Ємельянова»Фото: Красноград.info
Звірства нацистів в Краснограді
За словами Костянтина Фролова
У серпні 1941 року на фронтах Другої Світової війни вели бої більше ніж 3000 жителів Красноградщини. На території Красноградського району ще 10 липня 1941 року почалося формування 300-ї стрілецької дивізії. Первинні заходи проводилися за усним наказом штабу Харківського військового округу, письмовий наказ надійшов із запізненням, лише 14 липня 1941 року.
Статус Красноградщини, як окупованої зони, мінявся залежно від складності ситуації на фронті, переходячи з «безпосереднього району бойових дій» у «тиловий армійський район» і назад.
Наприкінці жовтня 1941 року, за наказом Кобського, все єврейське населення міста зігнали на територію магазину по вулиці Театральна (нині 19 Вересня). У літніх, жінок і дітей відібрали не тільки коштовне майно, але навіть одяг та особисті речі. Після чого, щодня, з 5:00 до пізнього вечора корінних красноградців, які змінили свої будинки на «єврейське гетто», із примусу фашистів залучали до брудної й важкої роботи.
Красноград в роки Другої світової війниФото: Красноград.info
З перших днів окупації гітлерівці грабували населення. Тягли все, що на очі потрапляло. А тих, хто противився, жорстоко карали. Так, жительку села Піщанка Власову фашисти розстріляли за те, що вона не віддала своїх курей.
24 березня 1943 року німецький солдат, бувши п’яним, зайшов до Євдокії Єлисеєнко й зажадав від неї яєць, сала, молока. Та йому відмовила. Тому він вибив із рук Трохима Цехмистра маленьку дитину й вивів із собою у двір. Чоловік кинувся рятувати дитину, але у цей час німецький солдат тричі вистрілив йому в голову.
Трагічною сторінкою в історію Красноградщини вписана так звана «евакуація» мирного населення і худоби під час відступу гітлерівського війська. Вважалося, що населенню легко пересуватися, якщо воно візьме з собою худобу і майно, все, що є у нього. Командам же військових частин вермахту не рекомендували самостійно гнати худобу.
У селі Берестовенька жінка похилого віку відмовилася залишати свій будинок і її в ньому ж і спалили. Гітлерівці, дико сміючись, фотографували те, що відбувалося.
У селі Наталине окупанти, вимагаючи, щоб жителі покинули село, отруїли колодязь із питною водою.
У селі Добренька розстріляли й спалили немічних людей похилого віку. Ця ж доля наздогнала Будника і Перевалу із Краснограда.
Під час наступу Червоної Армії в лютому 1943 року під виглядом виходу на роботу 24 жителів села Мартинівка вигнали до яру й розстріляли.
Радість звільнення, що наближалося, тьмяніла перед гіркотою втрат, які доводилося переживати жителям сіл, селищ і міст, що опинилися на лінії фронту.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
