У розпал війни, коли новини сповнені тривоги, лавандова садиба «Lavender Dream», у селі Попівка Красноградського району стала оазою спокою. Її власниця Ірина Розсоха розповіла про те, як аромат фіолетових квітів допомагає людям відновити сили та знайти внутрішній баланс, а військовим навіть можливості підтримки здоров’я.
Придбали 800 кущів, а прижилось менше половини
— Розкажіть про себе. Чим ви займались до того, як почали вирощувати лаванду?
— Довгий час я працювала кухаркою в ресторані «Зоряний» та на буровій, але за станом здоров'я довелось піти з роботи. Отримавши інвалідність, довго не могла пристосуватися до життя, тому пробувала себе в виготовленні ростових квітів, і тепер мої роботи прикрашають багато закладів громади.
Зараз я пенсіонерка й переважно знаходжусь вдома. Моєю опорою в житті є діти: син Олександр, невістка Світлана (вона займається веденням сторінки в Інстаграмі та організацією відвідування садиби) та онука Мілена.
— Що вас надихнуло на створення садиби?
— Це був 2018 рік, я знаходилась в лікарні та переглядала інтернет. Натрапила на цікаві дописи дніпрянки, яка вирощує лаванду та з величезним ентузіазмом розповідає про цей процес у себе в блозі на Ютубі.
Мене настільки це захопило, що вирішила запропонувати чоловіку та дітям цю ідею: посадити у дворі цю рослину. Хотілось проводити час на пенсії саме таким чином — доглядаючи за рослинами. Була умова: ми доглядаємо з чоловіком, а діти реалізують та допомагають.Спочатку вони дуже скептично до цього поставились, адже не розуміли як це все зробити та чим корисна лаванда, крім як тим, що це красиво.
Я знайшла телефон тієї жінки з Дніпра, хвилюючись зателефонувала: мені відповіла приємна людина, яка з першої секунди розвіяла всі наші побоювання. Розмова була настільки легкою, що вона запросила нас до себе в гості, і не роздумуючи я погодилася. Коли зустрілись, я та мій чоловік були в захваті від людини, яка з такою любов’ю розповідає про своє хобі. Ми надихнулись цією зустріччю й ухвалили рішення і собі займатися вирощуванням лаванди.
Тим паче у мене був привід — народження онуки. Знаєте, коли народжується дитина, хтось садить дерево, а ми висадили лаванду!
Першим кроком купили 800 кущів рослини, саме на стільки вистачило виділених коштів. Ми висадили їх, і хоч наша земля дуже сприятлива до подібного господарства, через погодні умови прийнялось приблизно 380 кущів. Ми впали в розпач через кількість вкладеного часу, душі та коштів…
Але коли літом побачили результат розквіту того, що залишилось, вирішили продовжити цю справу та купили додаткові квіти. І наразі у нас вже понад 1500 кущів, деяким з них по чотири роки.
— Які були труднощі при втіленні цієї ідеї?
— Хоч лаванда не вимагає сильного догляду, але її важливо прополювати та не допускати сусідства бур’янів, бо через їх коріння вона загине. Як тільки проходять опади, ми відразу на полі стоїмо з сапкою та обробляємо квітник.
Думали посадити поруч газон, мали на меті висаджувати газон на міжрядді, бо це виглядало естетично, гарно, і вирішило б питання з не бажаними бур'янами. Але як нам підказали спеціалісти, це буде та сама історія з поганим сусідством й запропонували краще застелити поле спеціальною агротканиною.
Агротканина — це мішковина великої щільності, яка не пропускає сонячні промені вглиб землі та не дає проростати бур’яну. Це зручна річ, але і з нею ми намучились, бо лаванда вже висаджена, а тканину якось треба класти. Мішковину все ж постелили, але аж на третій рік, адже просто втомились постійно прибирати бур’ян.
Процес застелення агротканини
— Які ви можете дати поради тим, хто хоче започаткувати свою справу?
— Перш за все, це має бути наполеглива праця. Не треба боятись важко працювати та ризикувати заради своєї мети, а ще важливо не зупинятись ні перед чим. Ну, і звісно треба дуже любити те, що робиш!
В планах лавандовий кінозал, зараз — мазі та спреї для ЗСУ
— Чи багато людей відвідує садибу?
— Я не скажу, що дуже багато, але приїжджають. Найбільше було у перший рік, адже це новинка для нашого району. Зараз у нас бувають фотографи, гості району, наприклад, нещодавно приїздили люди з міста Перещепине.
Того року відвідували й художня школа, і різні екскурсії, але знаєте, я найбільше запам’ятала, як до нас завітав чоловік з вахти. Він запитав, чи можна просто полежати відпочити у квітах, це було дещо дивно спочатку, але я погодилась. І ось пройшла година, він повернувся з великим задоволенням та сказав, що у нього враження, ніби спав всю ніч.
І такі відгуки — у саме серце, це найкраще, що можна почути від гостей садиби. Лаванда настільки має сильний аромат, що пахне на пів села та приносить релакс усім, хто до нас приходить, ну і звісно, дуже розслабляє.
Ми кожного року намагаємось чимось дивувати людей, аби вони приїжджали до нас відпочити на ароматерапію. У нас на території є спеціальні стежки де можна прогулятись навіть босоніж, полежати, посидіти на гойдалці та зробити собі гарні фото.
— Чи плануєте розширювати садибу або вводити нові продукти чи послуги?
— Ой, планів багато, але спершу хочеться закінчення цієї страшної війни. Як мінімум для якогось відчуття стабільності у житті.
Дуже хотілось би побудувати гостьовий будиночок, де люди могли заночувати без вживання алкоголю, щоб просто подихати цим повітрям та відпочити.
Ще я дуже хочу, щоб до нас приїжджали дівчатка займатись йогою у такій красі або проводити вечори перегляду кіно просто неба. Аби люди сиділи між рядками лаванди та дивились якийсь фільм. Але все ж, через нашу віддаленість від міста, треба організовувати проїзд транспортом — до нас непросто дістатись.
Планів багато, але поки це лише мрії. Коли матимемо більшу впевненість у майбутньому, тоді вже зможемо розширюватись, шукати спонсорів для допомоги втілення.
Я дуже хочу аби люди, які нас відвідували по-справжньому перезаряджали свою енергію. Бо у нас в районі дуже мало місць культурного відпочинку.
— Як війна вплинула на вашу справу? Чи робите ви якісь благодійні проєкти та чи донатите Збройним Силам України?
— На початку війни ми не розуміли чи взагалі є сенс все продовжувати та відкривати сезон. Люди боялись того, що буде далі.
Ми регулярно донатимо та допомагаємо нашим військовим, але ніде це не афішуємо. Наша сім’я на постійній основі виготовляє мазі з лаванди та інших масел військовим, які мають псоріаз, захворювання шкіри. Ми хочемо аби вони мали навіть в тих важких умовах якусь можливість лікуватись.
Ще ми передаємо їм гігієнічні помади для губ, віддаємо масло для спреїв від комарів, так-так, якщо правильно змішати у певних пропорціях — це допомагає боротись з комарами.
Як квіти стають мазями, гелями та косметикою
— Чи багато часу та зусиль вимагає догляд за лавандовими полями? Чи треба спеціальні добрива?
— Лаванда потребує обрізки та зазвичай не вимагає жодних добрив, бо хоч ми маємо п’ять різних видів цієї рослини, але здебільшого у нас висаджений саме лікарський сорт.
Ще в перший рік ми придбали спеціальне обладнання, екстрактор ефірних олій. Це такий столітровий резервуар, куди завантажуємо квітконоси лаванди, і потім методом парової дистиляції через окремий резервуар з теплою водою, отримуємо ефірну олію.
А стосовно часу, то тут все набагато складніше, важко поєднувати з основною роботою. Цій справі треба приділяти багато годин, тим паче коли це сезон цвітіння влітку, ну а до того часу це підготовка.
— У вас є різна продукція, хто її виготовляє?
— Ми повністю самостійно займаємось виготовленням продукції, цьому навчались за допомогою курсів, консультацій. Знову ж, продукція виготовляється за допомогою цього спеціального апарату. Ну і попередньо, ми збираємо квітконоси машинками для стрижки.
— Як довго триває сезон цвітіння лаванди?
— Зазвичай це три тижні, цього літа лаванда квітла навіть трохи більше, від початку червня і до середини липня. Все залежить від погодних умов: наскільки багато опадів, чи посушливо на вулиці, чи навпаки йде постійний дощ. От цього року було дуже спекотно, тому за весь час, це був найдовший період цвітіння. Якщо буде навпаки більше дощу, то рослина вбере багато води, змінить колір на коричневий і все.
Як дібратися до лавандової садиби
Оскільки садиба знаходиться поза межами Краснограда, ось за цією крапкою на мапі. Попередньо слід записатися за телефоном:(+380676002557) або в інстаграмі. А найкращим способом дістатися цього місця буде:
- власним транспортом з адресою село Попівка, вулиця Лісова 50;
- сісти на рейсовий автобус (Красноград—Березівка) та пройти чи проїхати ще два кілометри до назначеного місця;
- електричкою (Полтава—Лозова), станція «Мир», а від неї подолати ще чотири кілометри.
