У Краснограді працював театр імені Франка. Тут виступали не тільки місцеві відомі артисти, а й приїздили відомі зірки. А ще місто стало колискою спортсменів, які тренувались на красноградському стадіоні.
Красноград.info показує, як змінилась місцевість, вигляд старовинних будівель в місті та що там нині знаходиться.
Перший стадіон міста
Видатний стадіон, який випустив у світ чемпіонів, чиї рекорди закарбували в пам’яті на довгі роки їх імена.
Спочатку стадіон був огороджений парканом зі шлаку - це суміш з перегорілого вугілля. Вхід знаходився зі сторони магазину “Прогрес”. Школи, що розташовувались поблизу, заняття з фізкультури проводили саме на спортивному майданчику стадіону. Учні там здавали нормативи, зокрема, біг на 60 м.
За трибуною стадіону були баскетбольний, волейбольний майданчики та місце для “городків”. Там було хороше поле для футболу, добротні ворота, трибуни справа, сидіння зліва.
Праворуч при вході, в стадіон стояв великий пивний бар. Будівля була оздоблена деревом. Ліворуч від входу знаходився льох - один з виходів з Бєльовської фортеці.
За стадіоном, де зараз стоїть з білої цегли п'ятиповерхівка по вулиці Преображенська, був тир. Юнаки та хлоп’ята постійно збирали там кульки та називали їх мілкашки. Збирали, бо якщо дмухнути в патрон, він свистів.
Всі спортсмени, які виступали на обласних та міжнародних змаганнях представляли саме Красноградську добровільну спортивну спільноту “КОЛОС”. У 1963 році на стадіоні відбувся футбольний матч. Красноградці на чолі з Миколаєм Кобзарем грали проти команди, у складі якої були темношкірі спортсмени з Харківського клубу. Саме тому цей матч надовго запам'ятав увесь район.
У Краснограді була гарно розвинута легка атлетика. Прославив цей вид спорту В'ячеслав Гамалін, який захистив майстра спорту, а пізніше став міжнародним чемпіоном з бігу на дистанції на 5 000 - 10 000 м серед сільської молоді.
Відомий також і міжнародний чемпіон десятиборець Борис Котелевець, якому не було рівних.
Рекордсмен з метання молоту Валентин Чумак встановив рекорд і мав представляти країну на Олімпійських іграх. На певний час він переїхав до Канади і був там старшим тренером з метання молоту. Пізніше повернувся до Краснограда і продовжив свою діяльність в ДЮСШ.
Володимир Волощук встановив чемпіонський рекорд 1,85 м зі стрибків у висоту. Його довгий час ніхто не міг побити. Красноградець входив в збірну Харківської області і виступав на Міжнародних змаганнях прославляючи.
Театр ім. Франка в Костянтинограді
На початку XX ст. у Костянтинограді почав працювати Народний будинок. Там ставив п’єси драматичний театр. А в 1930-х роках відновив свою роботу Костянтиноградський драматичний український театр ім. Івана Франка. В ньому виступали місцеві артисти, а також приїжджали вистави з інших міст. Театр працював і під час німецької окупації в 1943 році.
А тепер, пригадайте двір Красноградського шкірвендиспансеру! Пригадали? Пам’ятаєте, по центру стояв старовинний фонтан, а позаду, невеличка двоповерхівка зі сходами на балкон з маленьких колон. Саме там востаннє розташовувався театр імені Івана Франка.
Театр переїжджав в різний час в різні приміщення. Спочатку він був в Народному домі, працював в старому залі кінотеатру “Робітник”, де зараз побудована “ЕльПлаза”. Тому і вулиця називалася Театральною, а нині це вулиця 19-вересня. Краєзнавиця-народознавиця Галина Скринник, навіть, передала до Краєзнавчого музею афішу театру, яку вона знайшла.
Також працювали два кінотеатри. Приватний “Біоскоп” - саме він і був побудований в дворі шкірвендиспансеру, куди потім переїхав театр Франка. Державний “Люкс” в Народному домі. В “Біоскопі” було набагато краще і комфортніше, там грав тапер-піаніст, а під час перерви пропонували чай та каву, а в залі бризкали одеколоном.
“В ці роки виникло вітчизняне кіномистецтво і кінопромисловість. Корифеями артистами, на той час, були Лисенко, Мажухін, Караллі, Ната Полонська, Бочнадзе і Зоя Баранцевич - яка приїздила до Костянтинограду і виступала в Народному домі.
Я дуже захопився творчим життям міста, особливо театрами та кіно. В місті помітив великі кам’яні труби на розі більш багатолюдних вулиць. На ці тумби клеяли афіші театра, кінотеатра та всілякі об’яви. В афіші повідомлялось, що буде проходити в театрі та анонс на найближчі дні.
Я відвідав “Біоскоп” в Народному домі, картина супроводжувалася музикою піаніно у виконанні Людмили Антіпович”, – описував місто Костянтиноград Олексій Мільгевський, який приїхав із Полтави, а тато його Павло був в Костянтинограді священником.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
