Команда волонтерів “Добра справа” офіційно об'єдналась в квітні 2022-го. Проте працювали вони в Сахновщині ще з 26 лютого. Тоді в громаді вони долучались до всіх необхідних робіт: плели сітки, готували коктейлі Молотова, топили мед, робили смаколики, по знайомих збирали консервацію, долучались до формування гуманітарної допомоги для переселенців.
В організації працює дуже багато людей. Кістяк же складає команда із 25 волонтерів, кожен з яких має свою сітку довірених людей та помічників. В основному займаються вони пошиттям одягу для військових, мають власний цех. Але виключно на цьому не зупиняються і забезпечують бійців всім необхідним.
Керує “Доброю справою” Наталія Кошляк. Жінці 44 роки, 27 з яких вона в шлюбі із чоловіком Павлом. Мають двох дітей – сина Андрія та доньку Ярославу. Пані Наталя каже, що саме віра чоловіка в неї дала сили почати справу та і по сьогодні волонтерити на користь війська.
Перший цех “Доброї справи” був у курнику
Зараз швеї мають просторий і устаткований сучасним обладнанням цех із професійними машинками. А починали працювати у приміщенні, де до цього був курник. З травня 2022-го там шили одяг. А кроїли на вулиці – на бетоні стелили покривала, на них розтягували тканину. Так працювали протягом чотирьох місяців.
“Один з військових, який теж був швеєю, побачивши в інтернеті, як ми працюємо на підлозі і запропонував допомогу. Він надав нам своє приміщення. Воно без опалення, без світла, але просторе. Ми без вагань перейшли туди і тепер працюємо”.
Процес розкроювання форми для військових Фото: Наталя Кошляк
Перші вироби шили за свої гроші. Тканини було небагато. Працювали дві професійні швеї та одна самоучка. Тоді на вулиці вже теплішало і військові попросили нас пошити їм футболки. Їх треба було багато. Швеї почали шукати тканину – по сусідніх районах питали, у волонтерів просили, але знайти її було дуже складно. Довелось оплатити 60 футболок із своєї кишені, але бійцям таки віддали їх. Відразу після цього отримали нове замовлення від 17 стрілецького батальйону. Тут із тканиною допоміг фермер Олександр Бєлік, який купив рулон для потреб війська.
Волонтерки, які залучені до пошиття одягу, люди різних професій. Сама Наталя працювала спочатку бухгалтеркою, а тепер бібліотекаркою. Також серед них є дві нянечки, співробітник БДЮТ, вчитель, хореограф, психолог, перекладач, співробітник обленерго, пенсіонери, викладач з інтернату. Найстарша з них – Наталя Карабецька. Їй 73 роки. Але вона одна з найшвидших швей, яка гарно справляється з усіма видами роботи.
Вітання найстаршої волонтерки "Доброї справи"Фото: Наталя Кошляк
Вони об’єднались заради підтримки військових, адже розуміють, що українські захисники мають знати, що мають сильний тил, який розділить їх спільний тягар війни та завжди допоможе.
“Постійних фінансових надходжень в нас нема. Завжди звертаємось у соцмережах з проханням про допомогу та відкриваємо збори. Гроші потребуємо на придбання тканини та ниток”.
Наталя каже, що з тією швидкістю, що працюють дівчата, машинки дуже швидко виходять у них з ладу. Витримують максимум півтора місяця. Бувало й таке, що мотори на техніці за тиждень згорали. Таким чином ламались машинки не тільки волонтерок, а і людей, які їх приносили. Ще одна проблема – старі машинки відмовлялись працювати із новими тканинами. Вони різали їх, стягували, утворювали зачіпки. Через це “Добра справа” шукала, як придбати для цеху професійне обладнання. Нині у волонтерок є для роботи чотирьох ниткові оверлоки, один п'яти нитковий оверлок, розпошив, прямострок, розкрійний ніж.
“Близький знайомий Євген, дізнався, що на одній з Харківських фабрик проводиться розпродаж обладнання. Він йде до свого керівника і говорить: “В Сахновщині є дуже гарні дівчата, які допомагають військовим і власноруч в хаті шиють одяг. Продай їм наш оверлок. Тільки так, щоб тобі не соромно було далі жити на світі”. Зібрати на нього нам треба було 16 тисяч гривень. За невеликий проміжок часу сума в мене на руках. Нам допоміг чоловік, який по сьогоднішній день донатить великі суми на наші потреби, але при цьому залишається анонімом. Я телефоную Євгену і кажу, що ми вже готові купити оверлок. А у відповідь чую, що за ці гроші нам віддають відразу два”.
Процес шиття одягу для військових Фото: Наталя Кошляк
Як проходить день швей “Доброї справи”
Чіткого графіка у цеху немає. Все залежить від завантаженості та отриманих замовлень. Тому можуть працювати з самого ранку, приходити після обіду або ж шити і до глибокої ночі.
“День може починатися як рано, так і після обіду – все залежить від того, що і кому треба шити. Наприклад, звернулись військові до нас у суботу, проїздом будуть в понеділок – тож це крайній строк, коли потрібно віддати їм готову форму. В роботі у нас часто зустрічається така постановка питань – виготовити все за планом. Тому дівчатка, які десь підробляють чи працюють на городах приходять після обіду, а ті, хто мають змогу працювати в цеху в повний робочий день – приходять з самого ранку. Були дні, коли шили понад комендантську годину. Час не важливий, якщо на завтра хлопцям треба віддати одяг, дівчата шиють без відпочинку”, – розповідає волонтерка.
“Добра справа” не опікується однією бригадою чи підрозділом. Допомагають всім, хто звертається.
“На сьогодні ми охопили усі роди військ, бо шиємо для них одяг. Сильно спрацювало “сарафанне радіо”. Військові з нашої громади дають контакти іншим військовим, тому на разі у нас дуже багато замовлень в гарячі точки”.
Найбільше на одну бригаду відправляли 650 виробів. Загалом же на 31 травня 2023 року “Добра Справа” віддала на руки хлопцям 9 013 виробів. У відповідь військові скидають волонтеркам часом і смішні фотозвіти у різних позах в їх продукції.
Зараз в цеху одні дівчатка шиють футболки, бо надійшло замовлення на розміри 52-54 на хлопців ростом 190+ см. Інші – шиють спідню білизну та дощовики. Усі до єдиної моделі виробів розроблялись власноруч. Дівчата зносили одяг, розшивали, викроювали, потім приміряли на себе, та за потреби знову перекроювали. Часто просили військових приміряти верхній одяг на місці. Завжди виконують індивідуальні замовлення військових.
“Є вироби, які ми між собою називаємо ексклюзив. Рулони тканини з одним і тим самим маркуванням кольору кожен раз приходять різні. І от накроїли ми купу спинок, передків, манжетів, а тут приходить нова тканина кардинально іншого кольору. І ми починаємо з нього кроїти інші деталі. Так і виходить в нас ексклюзивний одяг: спинка і перед одного кольору, рукава іншого, і комірець відрізняється. Дивишся, а воно й непогана вийшло. Так само футболки, флісові кофти, майки навіть спідня білизна буває з кольоровими вставками. А хлопці радіють і дякують за те”.
Військовий із Сугарівська
Вся робота “Доброї Справи” сповнена різних чудес. Наталя розповідає, що її саму інколи настільки дивують несподіванки, які взялись нізвідки.
“Ми в кожне замовлення кладемо невеличкі обереги. Через те, що їх буває мало в нас на руках сама навмання обираю оберіг для майбутнього отримувача. Можуть стояти 2-3 коробки, кладу в ту, в яку серце підказує і рука сама туди тягнеться. Одного разу відправляли хлопцям посилку. Оберіг дістався військовому, який з села Сугарівськ, що поруч з нами. Потім виявилось, що цей оберіг робив маленький хлопчик, який теж із Сугарівська, та ще й з однієї вулиці з військовим”.
“Добра справа” пізніше вдруге перетнулась із цим самим військовим. В грудні через Сахновщину їхав ешелон з військовими. Йому довелось зробити вимушену зупинку в селищі. Дізнавшись про це, дівчата в темряві в цеху та по домівках назбирали купу одягу, їжі, смаколиків, сала, меду, і нав’ючилися так, що ледве донесли те все до потягу. Вони закинули військовим сумки, але зрозуміли, що там їх дуже багато і зібраного на всіх не вистачить. Вони повернулись в цех і почали збирати все до єдиного, що на той момент у них було: балаклави, шапки, теплий одяг. Всі віддали бійцям.
“Коли хлопці почали нас обіймати, цілувати, та слізно дякувати, потяг рушив. Деякі військові ледве встигли застрибнути в нього. Ми тоді дуже плакали. А командир їх заспокоював і казав, що плакати не можна, особливо за військовими. А потім чую, хтось кричить: “А де ми?” А ми відповідаємо: “Сахновщина! Приїжджайте до нас, як закінчиться війна, спитаєте. Де дівчата, що шили, і люди вам покажуть!” І от уявіть собі, коли ми в інтернеті розповідали про цей випадок, виявилось, що саме той військовий, який отримав оберіжок із Сугарівська, їхав в цьому потязі”.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
