«У мене завжди було прагнення щось вигадувати, раціоналізувати, створювати», – так про себе говорить фермер із Новодмитрівки Олексій Сіренко. Чоловік робить все можливе, щоб полегшити працю своїх робітників, яких він називає родиною. Вболіває він і за українських захисників, тому постійно відправляє на фронт свою продукцію та допомагає їм, чим може.
Розповідаємо, як Олексій Сіренко починав фермерувати, що цікавого придумав, щоб полегшити роботу працівникам, та як допомагає армії.
Просився на роботу в колгосп у чотири роки
Фермерство для Олексія Сіренка – сенс життя та захоплення. Він народився у робітничій сім'ї – мама працювала в колгоспі. Згадує, як у чотирирічному віці зупинив на вулиці голову колгоспу й попросив взяти його на роботу. Той відповів: «Як підростеш, приходь – візьму».
Поки не потрапив на роботу – господарював удома та порав до 100 кролів. З дев'яти років до домашньої роботи додався випас колгоспних телят. Паралельно навчався в школі. Бувши в п'ятому класі, розвозив на конях жінок-працівниць колгоспу. Тоді за його роботящість одна з них подарувала розкішний батіг свого чоловіка, який не повернувся з війни.
Розповідає, що в школі улюбленим предметом була фізика і це стало йому в пригоді в майбутньому. Він самотужки модернізував багато техніки, яка полегшила роботу працівникам.
Після закінчення восьми класів Олексій Сіренко втупив в Панютинське ПТУ, а в 16 років вже працював механізатором на старенькому тракторі. Пропрацювавши три роки, пішов до армії, де служив у підземельному стратегічному ракетному об'єкті начальником дизельної електростанції.
Олексій Сіренко з працівникамиФото: з архіву героя
Техніка з брухту та гарні побутові умови для робітників
Відслуживши в армії, Олексій Сіренко повернувся в рідну Новодмитрівку до землі. Згодом йому запропонували посаду головного інженера в колгоспі й саме тоді люди побачили, як вправно він модернізує застарілу техніку. При тому, що паралельно з роботою ще й встигав заочно навчатись в Харківському інституті сільського господарства.
Першим він оновив бурячний комбайн. Спочатку техніка була розрахована на збір 2,5 га буряка на день. Працював інженер над ним цілу зиму і в результаті норма збору виросла в три-чотири рази. Сам же підібрав і молоду та здібну команду, яка працювала на тракторі. Молодь так завалювала буряком дві бригади, що ті не встигали відвантажувати.
У 1986 році з початку лютого до середини березня вирувала справжня снігова стихія. Снігу випало тоді дуже багато, наявна техніка не справлялась з ним, і Олексій Сіренко знову продемонстрував свої вміння. Він розробив конструкцію, яка кріпиться на потужний на той час трактор «Кіровець». Схожа вона була на ту, що бульдозер використовує. Таким чином трактор не просто чистив сніг, а й викидав його метрів на 20.
Олексій СіренкоФото: з архіву героя
З часом його обрали головою колгоспу. Головним своїм досягненням на цій посаді він вважає те, що зміг зберегти колектив. Перш за все Олексій Сіренко переймався гарними побутовими умовами для людей, тому відкрив кафе, кімнату відпочинку, медпрофілакторій, магазин, зубний кабінет, душову. А разом із цим запровадив цехову систему, двозмінну роботу доярок на молочнотоварній фермі, повністю механізував молокопровід. Ферми завжди були із водою, бо помпи випробовували та ремонтували своїми силами, а не чекали приїжджих спеціалістів. Окрім цього в колгоспних корпусах ще й радіо працювало.
Для того, щоб добре зберігався врожай, потрібен був критий тік. Отож Олексій Миколайович для цього розробляє проєкт приміщення для будівництва, залучає ЛКМЗ, Лозівський завод залізобетонних конструкцій, Первомайський ДСК, навіть знаходить для цього 16-тонний кран. І таким чином втілює задумане в життя.
Мінізоопарк – для душі та потужний генератор – для безперебійної роботи цехів
Зараз же Олексій Сіренко має власну ферму, де є саморобна вітроустановка, що виробляє світло, масляна, для виробництва олії та крупоцех. Окрім худоби, разом із своїми робітниками доглядає за власним мінізоопарком – дикими качками, що живуть на ставку, голубами, фазанами.
А ще йому геть не страшні відключення світла, адже до всього має ще й потужний дизель-генератор на 30 кВт, який одночасно забезпечує енергією два цехи - круп'яний та олійний. Таким чином, за день підприємство має змогу виготовляти біля тонни продукції, частину з якої, згідно із замовленнями, фермер відправляє на фронт.
«Генератор і апаратура управління електростанції відреставровано та зібрано з металолому. Обладнання з перероблювання продукції теж виготовлене своїми руками», - розповідає він.
Зі своєю продукцією він активно бере участь у різних ярмарках. Їздить по області та в різні куточки України, в тому числі і в славнозвісні Сорочинці.
Павич із мінізоопарку Олексія СіренкаФото: з архіву героя
Фермер активно ділиться своїм досвідом. Розповідає, що приїздили до нього колеги з Німеччини, яким він показував роботу свого підприємства. Цінують його і в Україні. Нагороджений багатьма грамотами та подяками. Особлива для нього – грамота та годинник від Верховної Ради України.
Працівники ж дуже гарно відкликаються про роботодавця. Кажуть, Олексій Сіренко у спілкуванні простий, скромний та працелюбний. А головне, що для нього колектив – це його родина. Він не забуває про своїх робітників навіть після виходу на пенсію – до Дня працівників сільського господарства розвозить кожному продуктові набори.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Красноград та Сахновщина!
